На цих вихідних мало відбутися перше Миколаївське дербі в незалежній Україні. Я не міг проігнорувати таку історичну подію. Саме тому, плюнувши на пекельну спеку та взявши фотік, я висунувся в бік стадіону. Хоч якогось ажіотажу навколо цього матчу не було, адже дербі проходило без участі головної команди міста. Вже на стадіоні, взявши пиво і оглянувши усе в окрузі, стало зрозуміло що народу збереться сьогодні небагато.
Північна Америка та Ліга МЛС, зокрема, на разі переживає справжній футбольний бум. І пов’язано це не лише з величезною кількістю імігрантів з футбольних країн. Навіть місцеві починають відчувати різницю між стерильною атмосферою бейсбольних чи баскетбольних матчів та футболом, де можна піти у справжній відрив, та відчути себе частиною подій на полі...
Краматорськ був у планах вже давно. Нарешті обставини посприяли тому, що я стрибнув у автівку та погнав на Донбас. Рівно рік тому я пробивав важкодоступне Петрове, подолавши за кермом близько семи сотень кілометрів. Цього разу загальний кілометраж склав 650. В Харкові я підхопив попутників, з якими звів Блаблакар. Ті попередили мене, що на в’їзді до міста можуть бути блок-пости, які перевіряють паспорт. А я якраз і не взяв його із собою.
Особисто я не люблю пробивати матчі команд, що грають не на своєму рідному стадіоні. Але цього сезону відсоток безхатченків настільки високий, що можна просто просидіти сезон вдома, тому на безриб’ї і рак риба. До того ж додаткову мотивацію пробивати гру окрім старих-добрих українських хоперів створив мій старий знайомий Отто з Чехії...
Спроба підкорити івано-франківський «Рух» знов вилилась у відвідування міста Лева. Прямих квитків за місяць до подорожі виловити не вдалось, тому Тернопіль знову став зв’язуючою ланкою. Обмінювати свій квиток на нову точку не хотілось. З Тернополя є зручна собака. Дерев’яні лавки, цигани із старою гітарою, прекрасніший вид за вікном – романтика.
Надихнувшись книжкою Дмитра Пастушка, я вирішив неодмінно відвідати Берлін і проникнутися його атмосферою. Обов’язковим пунктом під час подорожі був футбол. Хотілося потрапити на матч Юніон Берлін, але вони грали на виїзді. Тому вибір впав на Герту. Ще за кілька місяців до поїздки я почав моніторити їхній офіційний сайт, чекаючи коли квитки на гру з’являться у вільному продажу...
На цю малоцікаву гру Київської області спочатку планував їхати разом з моїм другом – брітішем, але цього дня він вирішив відпочити, і я сам поїхав на новий для себе, 86-й стадіон. До нового стадіону в Ірпіні (відкритий рік тому) добирався десь півтори-дві години. Спочатку до метро Академмістечко, а там на 420 маршрутці...
Хоч в українській копанці й існує певна структура, але пірамідою її не назвеш. Деякі аматорські колективи цілком могли б підвищуватись до професійних ліг та виступати в них принаймні на рівні середняків другої ліги. Але їм такого «щастя» просто не треба, тож лишаються грати в обласних змаганнях.
Харків входить у ТОП-3 моїх любимих міст, до яких за будь-якої влучної нагоди я завітаю. Проте між відвідуванням місцевих стадіонів пролетіло майже сім років. Ще й колесо огляду залишилось у стороні. Потяг Одеса – Харків – Одеса не самий кращий за часом для подорожі в один день. Проте, у першій столиці є чим себе зайняти.
6-й день туру. Команда розділилась. В мене транзит Львовом з Хмельницького до Стрия. Маленька хмельницька неприємність трішки сповільнила мене, але думок повернутись додому не було. Сьогодні середина нашого тріпу – повертати назад вже запізно.
Травневі свята тільки розпочинались, а задушливий «Еталон» вже мчав нас із Луцька до Тернополя, у якому я і Ч. повинні були дебютувати у якості копанкомандрівників. А допомогти у цьому нам взялися Остап, одеситка Юля та Німець, що чатував на файному вокзалі. Дорога виявилася досить довгою. Як-не-як три години у такій тарантайці не з найкращих випробувань. Добре, що навколишні краєвиди подекуди захоплювали та відволікали.
Ось і настав довгоочікуваний домашній матч КС "Карконоше" .Перші дві домашки я пропустив, в зв’язку з несприятливими погодними умовами (і не дарма, ті дві гри вони злили, а через дощі на трибунах майже не було вболівальників... жалюгідне видовище). По дорозі на стадіон, я так і не побачив жодної афіші до матчу. Проте побачив скупчення фанів біля другосортного кабаку.
Я не скажу що є прихильником ФК Жемчужина, але цей клуб як і ФК Реал Фарм представляє Одесу у Другій Лізі, і якщо ФК Жемчужина показує гідний результат, то ФК Реал Фарм перемогами вочевидь не блищить. Післе красивої перемоги ФК Жемчужини над ФК Суднобудівник Миколаїв (7-0) я ще раз переконався що вони гідно вийшли до Першої Ліги.
Перші вільні від потягів вихідні травня – ще відпочиваємо від великого туру… але без футболу доволі сумно… у місті нічого не приваблює та море не надихає… в нагоді став обласний чемпіонат та гості Одеси з Дніпра :) В п’яти хвилинах від дому є селище – стара німецька колонія. На честь цієї колонії назвали футбольну команду...
У понеділок я з Відня попрямував до Братислави, де провів два дні без футболу. Проте мені вдалося відвідати Štadión Pasienky, де нині проводить свої домашні матчі головний клуб столиці Словаччини Слован. Стадіон дуже схожий на Локомотив у Сімферополі. Єдина відмінність - інші освітлювальні щогли і кущів перед трибунами не спостерігається.
Восени минулого року відбулося відкриття оновленого стадіону «Динамо». Він потрапив до списків програми «Хет-трик» і міжнародна футбольна асоціація виділила кошти на новий штучний газон. Задля збільшення розмірів ігрового поля до стандартних прибрали бігові доріжки і вирізали фруктові дерева, що росли біля стін мусарні.
Оскільки вибір був невеликий, а день робочий, то на матч довелось відпроситись з роботи, щоб не спізнитись на маршрутку і на сам футбол. Зустрівшись в обумовленому місті з леді Т., вантажимось в транспорт та рушаємо в напрямку села Погребів Броварського району Київської області. Прибули за годину до гри, котра мала розпочатись об 18:00.
Приїхав я в Каховку впритул до початку матчу. Прогулятись по місту і зацінувати ще один місцевий стадіон "Олімпійський" у мене не було часу, тому я відразу відправився до місця призначення. Стадіон "Авангард" знаходиться в самому центрі міста, всього в кількох хвилинах пішки від автовокзалу.
Шукаючи плани на вихідні, я вибирав між матчами в Херсоні та Каховці. Оскільки в цей день у Бериславі був запланований матч аматорського чемпіонату України, я вирішив пробивати "двійник" (а якби "Енергія" з Нової Каховки не грала на виїзді, я б замахнувся на рекорд - на "трійник"). Розрахувавши свою поїздку майже похвилинно, я вирушив в дорогу.
До Австрії я стартонув з міста Брно, де у попередній день подивився матч вищої ліги Чехії. За півтори години поїздки в сучасному автобусі я прибув до Відня. Насамперед купив собі квиток на громадський транспорт на 24 години і поїхав до західного вокзалу. Залишивши рюкзак в камері схову, я відправився поїсти американських свинячих ребер.
У суботу заглянув у календар першої ліги і побачив цю гру. Одразу згадалося, що останні домашки цього сезону «Полтава» буде проводити на Крутому Березі. Чому б не пробити по ГХ ще один стадіон – подумалося мені, і я закинув пропозицію у чат полтавських поціновувачів копанки.
В кінці квітня редактор нашого фанзіну сурмив спільний тур нашої команди по західній Україні, на якому і був представлений перший випуск фанзіну «Копанкомандри». Спочатку я не знав чи зможу відвідати цей важливий захід, але щойно дізнався, що така можливість у мене є, почав планувати свій маршрут...
Цей граундхопінг вийшов спонтанним. Все тому, що через безсонну ніч я проспав і не поїхав на свій опольский "двійник". Прокинувшись і зрозумівши, що я прогавив свій давно запланований ГХ, за якихось півгодини я відшукав найцікавіший матч поблизу, зібрався і висунувся в дорогу. Пощастило, що матч 4 ліги проходив в якихось 5 км від мого місця дислокації.
Ще задовго до того, як я дізнався що таке граундхопінг, у мене було бажання відвідати якщо не всі, то більшість стадіонів в Миколаївській області. Наразі, як свідомий хопер, я взявся за цю справу. Через участь у весняному турі з українською командою я пропустив перший тур чемпіонату області. Але вже з другого кола я взявся за виконання задуманого.
Цього року у вищій лізі обласної першості грає всього шість команд. Серед новачків цьогорічних змагань є «Агро Ком 1990» із Полог. Коли вийшов календар, я позначив кілька дат для поїздки у Пологи. І ось у суботу 13-го травня клуб мав приймати ФК «Бердянськ». Саме цей матч я і вирішив відвідати.