Балкани (Зоря) - Реал Фарма (Одеса) 5:0 (22.08.2021)
13 вересня 2021
Балкани (Зоря) - Реал Фарма (Одеса) 5:0
17:00. 22 серпня 2021 року.
с. Зоря. ім. Бориса Тропанця. 300 глядачів.
Чемпіонат України. Друга ліга.

Ввечері добряче надегустувавшись локального бссарабського пива, ми напрочуд бадьорого прокинулись, у чому нам допомогла класика закордонного року, яка з колонок нашого телевізора задала тон новому дню. Далі був піт-стоп на пару келихів кави та планування подальшої поїздки так би мовити "на колінках". Вибирали ми між Болградом і Кілією, але ранній початок матчу в Зорі і не регулярність рейсів між потрібними нам крапками підштовхнуло нас до ідеї пробити районний центр на з гарною назвою Татарбунари. Прибуваємо на автовокзал, беремо тікети, перекушуємо грузинською випічкою. Розливаємо кілійське пиво, завбачливо куплене заздалегідь і, як білі люди, з келихів дегустуємо його біля нашого автобуса. Далі відбувається якась картина з анекдоту. Один за одним люди підходили та питали у мене (вважаючи мене водієм) подробиці рейсу та час відправлення, але при цьому зовсім не звертаючи увагу, що я п’ю пиво. Одному з пасажирів я навіть показав свій келих, на що він відповів: "ну мало лі".

На туризм по Татарбунарах у нас було зовсім небагато часу, тому широким кроком прогулялися вузькими і закрученими вуличками з бессарабським колоритом. Центр нам здався дуже затишним. Там то ми і вирішили зависнути, взявши кілійського, але зайшовши в продуктовий магазин, де за сумісництвом касир працює на пивному крані, ми вирішили що візьмемо його на зворотному шляху. Далі марш-кидок і ми вже на околиці Татарбунарів, де відвідали місцевий стадіон який перебуває на реконструкції. Там нас насторожено зустрів місцевий співробітник, який спочатку не повірив, що комусь можуть бути цікаві провінційні стадіони. Але після знайомства, чоловік був у шоці, що є такі ентузіасти, які досліджують стадіони навіть в таких глибинках. Як завжди буває з такими знаймовствами, поговорили про проблеми футболу. На зворотному шляху ми задоволені заломились все в той же магазин, щоб налити в дорогу свіжого пінного, але через годину з нашого попереднього заходу, пива вже не було. Ось що значить хороший продукт який не залежується на полицях. На автовокзал ми вже не встигали, тому на трасі зловили рейсовий бус який їхав з Вилкового.

У Зорі у нас все уже по накатаній, оскільки вдруге за цей рік відвідували село з болгарським серцем: місцеві бургери і кілійське пиво та трапеза в сквері в самому центрі села. Навколо нас зібрався моб вуличних собак, які спочатку чекали на їжу, а потім влаштували шлюбні ігрища зовсім нас не соромившись. Пообідали та рушили на стадіон, де за звичкою розташувалися на трибуні під деревами. Саме на ній як завжди відбувається все найяскравіше. Тут по сусідству з нами дивилися матч діди, які приїхали на роверах та мотоциклах з колясками, тут же розташувалася молодь яка приїхала на кабріолеті. На початку матчу до нас приєднався хлопець з Дніпра, який разом з нами бере участь в Лізі Стадіонів України. За футбольними байками і знайомством пролетів перший тайм. У другому таймі ми перебазувались на головну трибуну та розташувались біля порожнього виїзного сектора. Звідти ми вже уважніше стежили за тим, як Балкани в одну хвіртку розкатали гостей з Одеси. Зазначу що в нападі гостей феєрив не старіючий Прийомов, який відзначився одним забитим м’ячем. У підсумку впевнена перемога зорянців з рахунком 5:0.

Вийшовши на трасу, ми розпрощались з новим знайомим, і той, щойно перейшовши дорогу, стопнув машину з волинськими номерами, яка умчала його назад на курорти Одещини. Ми ж простояли до темряви, пробуючи зупинити хоч когось і ось коли ми вже зовсім зневірилися і вирішили йти пішки до Сарати, аби звідти їхати потягом до Одеси, ми таки зупинили рейсовий автобус, який довіз нас до Одеси. Там ми розпрощалися і роз’їхалися в Київ та Миколаїв. На цій ноті закінчився наш захоплюючий вояж Бессарабією.