Микуличин - Прометей (Матеївці) 2:3 (05.09.2021)
11 вересня 2021
Микуличин - Прометей (Матеївці) 2:3
16:00. 5 вересня 2021 року.
м. Яремче. "Карпати". 120 глядачів.
Чемпіонат Івано-Франківської області. Перша ліга.

Під час відпочинку в Яремче побачив афішу футболу: ФК Микуличин – «Прометей» (Матеївці) та звісно не міг пропустити гру команд першої ліги Івано-Франківської області (6-ий всеукраїнський дивізіон)… Враження – суперпозитивні і кращі від більшості ігор нашої вітчизняної АПЛ (АгроПрем’єрЛіги). Почалось із вітання команд, наскільки я розумію, звичайного для цих змагань…Ніяких там «фізкульпрівєтов» або вітання команді навпроти… На «Слава Україні» від господарів надійшла відповідь гостей «Героям Слава!».

Гра та рівень суддівства нагадав мені про старі-добрі часи англійського футболу від Газзи і ко: суддя дозволяв грати досить жорстко і жодного разу не зупинив гру, якщо гравець віддав пас, а після цього вже в нього в’їхав суперник. При цьому, гра була саме жорсткою, чоловічою, але не грубою. Команда гостей грала за тактикою із ліберо, в той час як микуличинці намагались на новітню тактику розігрувати м’яча навіть у своєму карному майданчику через воротаря. Застосування гостями ліберо недаремно, адже останнім захисником у них був гравець під 64 номером. І, як з’ясувалось, це не просто номер – людина народилась в 1964 році! На поле вийшов разом зі своїми синами (зі слів вболівальників гостей).

До речі, щодо вболівальників. На м’ячіку були присутніми близько 200 поціновувачів гри, з яких десяток-півтора приїхало з Матеївців. На фото групи чоловіків у віці 50+ років ви можете самі побачити цих колоритних виїздюків, які періодично підтримували свою команду. Місцеву команду активно підтримував тільки віп-сектор в особі, мабуть, президента клубу та його друзів. Можливо, це пов’язано із тим, що клуб організовано тільки в 2018 році, а можливо із тим, що представляє сусіднє село, а може просто із місцевим ритмом життя.

Щодо стадіону - гарно підстрижений рівненький газон. Хоча і відчувалось, що траві не вистачає поливу, та поле трохи жорсткувате. Відремонтовані трибуни із дахом (одразу згадалось, що в моєму рідному Кривому будують супер-пупер сучасний стадіон, але без даху над трибунами). Колоритно виглядає дерев’яна будівля для роздягалень команд із віп-сектором на другому поверсі, маленькі лавочки для запасних, через брак місця на яких одному гравцеві навіть довелось сидіти на шкільному стільці, принесеному із сусідньої школи. Ну і звісно неймовірні краєвиди навколи!

Отож, підсумовуючи, можу сказати, що футбол ще живий, якщо є такі ігри та організація на рівні обласної першої ліги. Любіть футбол! Дивіться його не тільки і не стільки по ТБ!