Березине - Дністровець-Затока (Білгород-Дністровський) 2:3 (16.05.2021)
27 травня 2021
Березине - Дністровець-Затока (Білгород-Дністровський) 2:3
16:00. 16 травня 2021 року.
смт. Тарутине. "Трудові резерви". 190 глядачів
Чемпіонат Одеської області. Перша ліга. Зона "Південь".

Гарненько виспавшись, ми виписалися з хостелу і попрямували через залізничні колії. Там ми і побачили як вантажний локомотив тягне один пасажирський вагон, який ізмаїльський поїзд скидає в Арцизі, після чого той прямує ближче до кордону з Молдовою в Березине. Перетнувши на шляху майже все місто, ми прийшли на автовокзал, який своїм ранковим життям більше нагадував базар. Встигнувши чітко до відправлення нашого автобуса, ми зачепили по чашці шмурдякової кави та вирушили мальовничою дорогою в бік Тарутиного. До речі, хочу зазначити, що Арциз, Тарутине і багато інших назв бессарабських населених пунктів походять від відомих місцевостей, на яких Російська імперія здобула перемоги над армією Наполеона.

Яким було наше здивування, коли через двадцять кілометрів ми зустріли той міні-поїзд. І тут увага, такого ми ще не бачили. На залізничному переїзді, поїзд зупиняється, і машиніст виходить, щоби відкрити шлагбаум для свого проїзду. Цей причіпний вагон настільки неважливий, що навіть не має пріоритету над автотранспортом на переїздах. Сміх та й годі.

По приїзду на автостанцію ми насамперед подбали про повернення в Арциз, звідки у нас була вечірня тяга по домівках. Як з’ясувалося, останній автобус вирушав о 17-ій годині, що зовсім нам не підходило. Подолати такий шлях, щоб йти зі стадіону після першого тайму, нам зовсім не хотілося. Завдяки моторності, через диспетчера автостанції вивудили номер таксиста, який любч’язно погодився відвезти нас після матчу на вокзал в Арцизі.

Зроби діло - гуляй сміло. З таким лозунгом ми зайшли в місцевий міні-маркет, де на крані знайшли кілійське пиво. Там і прописалися, зайшовши туди упродовж дня незліченну кількість разів, аби ще і ще куштувати доволі смачний напій з берегів Дунаю.

У центровий кафешці в парку біля стадіону ми сіли щоб щільно пообідати. За сусіднім столиком місцеві гагаузи розпивали та застільничали. Як завжди, нас прийняли за футболістів і поцікавилися звідки ми приїхали. Розчарувавши мужичків, ми в черговий раз зазирнули в міні-маркет, взяли пінного і вирушили на стадіон. Там ми застали як футболісти Березиного приїхали з раннього ранку і до обіду наносили розмітку на полі. Але чомусь вирішили пропустити лінії воротарського майданчика та кола в центрі поля.

Фотографуючи стадіон, до нас підійшов прес-аташе ФК «Тарутине», який за сумісництвом є журналістом місцевої газети. Дуже цікавим виявився наш співрозмовник, який розповів про проблеми місцевого футболу. Про те, що обласний гранд прямо перед стартовим туром знявся зі змагань, і ми би все одно не потрапили на матч в Ізмаїлі.На прощання, він нам порадив відвідати ще один місцевий стадіон, в будівництві якого сам колись брав участь. Ось тільки від стадіону «Колос» майже нічого не залишилось. Три колони від вхідної брами, частково назва стадіону на них і пара іржавіючих футбольних воріт. Від трибун нічого не залишилося, а поле заросло півметровим бур’яном.

Матч почався із півгодинною затримкою, що було явно нам не на руку. Вся справа в тому, що суддя не давав свисток, поки не приїде швидка допомога. До того як почався матч, медики по черзі приїжджали на трьох різних машинах. Перед початком матчу, реф одягнув гостей в манішки, щоб команди не зливалися на поле. Запасні гравці приїжджої команди розмістилися на траві, на протилежному боці від головної трибуни. Місцеві вболівальники вважають команду із сусіднього села Березино своєю та щиро вболівають за неї. Команду гостей, яка представляє головний курорт Одещини (хоча насправді зареєстрована у Білгороді), тренує дуже емоційний тренер Олег Гуменюк, колишній професійний футболіст, який грав у «Чорноморці», «Таврії» та «Волині». Поки ми крутили головами на всі боки, гості в першій же атаці кладуть банку в ворота «Березиного». У складі останніх грало багато колишніх гравців «Тарутиного». Наступний гол спрогнозував Кельт, на досвіді діставши фотік зі словами, що зараз буде гол. Так і сталося, номінальні господарі зі штрафного забили гол у дев’ятку.

Ще в першому таймі «Затока» виходить вперед 1:2. Поки ми в перерві оновлювали запас пінного, гості збільшили розрив у рахунку - 1:3. Далі гра настільки пожвавилась, що ми не відводячи поглядів стежили за захопливим матчем. З пенальті гості скорочують розрив - 2:3. Після цього останні хвилини місцеві вболівальник стояли на вухах і навіть видалення в складі «Березиного» не змусило господарів оборонятися. На останні хвилини господарі влаштували навалу на ворота «Затоки». Шкода, але зрівняти рахунок господарям так і не вдалося. Ох і пощастило нам в цей вікенд. обидва матчі були приголомшливими за напруженням.

Далі була поїздка на залізничний вокзал в Арциз, тяга до Одеси (а декому до Києва) і німецький нічний бус до Миколаєва. Здається навіщо я це пишу, очевидні речі про шлях додому. А справа в тому, що наш провідник років двадцяти так міцно заснув, що мені довелося трусити його за ногу, щоб він відкрив пасажирам двері. Хлопець провтикав момент прибуття поїзда, після чого у нього явно будуть проблеми. Ось такі справи.