Локомотив-Вікторія (Знам’янка) - Олімпік (Кропивницький) 0:2 (08.05.2021)
10 травня 2021
Локомотив-Вікторія (Знам’янка) - Олімпік (Кропивницький) 1:0
17:00. 8 травня 2021 року.
м. Знам’янка. Міський. 220 глядачів
Чемпіонат Кіровоградської області. Вища ліга.

Що роблять звичайні люди після семиденного робочого марафону? Як правило, не злазять з дивана. Що роблять граундхопери? Вірно, збирають рюкзак і валять за трідев’ять земель. От і я так вчинив, вирішивши відпочивати не на дивані, а в поїздці.

Вибравши більш швидкий і комфортний варіант поїздки, я нав’язався до водія вишневої... ні не дев’ятки, а дев’яносто дев’ятки. За якихось дві години ми долетіли по новій трасі до Кропивницького, а там ще 40 хвилин по дірявій дорозі, і ми на місці. Наступні пару годин мені довелося тусити на автовокзалі, оскільки на вулиці йшов проливний дощ. Вокзальна площа перетворилася на океан, і в голову закралися думки про скасування матчу. Про всяк випадок на швидку руку я намалював план відступу, де я евакуююсь до Кропивницького і там відвідую матч ААФУ за участю місцевої Зірки. На моє щастя дощ закінчився і в піднесеному настрої я прогулянковим кроком побрів через все місто до стадіону, щоби точно переконатися що матч відбудеться. З другого разу Знам’янка мене таки вразила. Коли влітку ми з Кельтом робити тут пересадку та трохи потусили, склалося відчуття моторошної провінції. Але зараз, погулявшись по центральній вулиці, я залишився задоволеним. Тут є все, щоб задовольнити упередженого хопера. І новомодні кафешки, де я перекусив і випив смачної кави, і точки наливу локального пива Дудляр, де я теж відзначився.

Переконавшись, що матч все таки відбудеться, я відправився з перевіркою на стадіон Буревісник який знаходиться в селі Петрове, яке буквально вросло у Знам’янку. На даній арені однойменний клуб проводив свої домашні матчі в аматорських чемпіонаті України.

Повернувшись на стадіон за півгодини до початку гри, я вмостився на трибуні та насолоджувався кропивницьким напівтемним пивом Дудляр і заїдав його житомирськими сирками. Поки я трапезував, на розминку вийшла команда гостей. Олімпік - недавній учасник аматорського чемпіонату України, і це видно по їх зовнішньому вигляду. Вся команда одягнена в брендовану форму. Тренування проводяться за прикладом професійних команд, а за всім цим спостерігають два тренери. Поки я спостерігав за розминкою, поруч зі мною компанія мужиків накрила поляну і ще до стартового свистку почала штовхати тости і випивати за перемогу Локо. Як виявилося, це були арбітри, яким вже завтра належало судити районні змагання. На зелений газон, укритий кульбабами, вийшли футболісти, прозвучав державний гімн і пішла жара. На мій превеликий подив Локомотив відразу ж притиснув Олімпік до своїх воріт і раз по раз розстрілював двометрового кіпера гостей. Господарі мали величезну кількість гольових моментів, але м’яч зрадницьки не йшов у ворота. В одному з таких моментів футболісти Локомотива тричі били по порожніх воротах, але так і не змогли забити гол. В одному з ігрових моментів футболістам потрібен був медик і на поле під овації трибун вибіг молодий хлопець, якому вболівальники кричали "Валєрчік харош!". Перший тайм закінчився безгольовою нічиєю. У другому таймі Олімпік почав огризатися. У команді гостей особливо виділявся темношкірий футболіст під восьмим номером, який постійно намагався самотужки обвести пів команди суперника. А тренер Олімпіка кричав йому ламаною англійською "атака нон-стоп, нон-стоп". Гравці Локомотива і в другому таймі значно перевершували свого суперника, створюючи купу голевих моментів. За що двометровому молодому голкіперу прилітало на горіхи від більш досвідченого капітана. В кінці матчу господарі все таки заштовхали м’яч у ворота гостей, що принесло їм перемогу з мінімальний рахунком.