Атака (Шпанівська ОТГ) - Случ (Березне) 0:3 (24.04.2021)
28 квітня 2021
Атака (Шпанівська ОТГ) - Случ (Березне) 0:3
16:30. 24 квітня 2021 року.
м. Березне. "Колос". 80 глядачів
Кубок Рівненської області. 1/8 фіналу.

Ще досить давно і не без старань місцевих фанатів «Ізотопа» мене зацікавила містечко Вараш, розбудоване коло Рівненської АЕС. Тож відкриття сезону домашнім матчем у Кубку області нарешті покликало мене до міста атомників. Першим задумом був двійник Вараш - Волочиськ. Варіанти переїзду між цими містами хоч і були, але їхня зручність мене аж ніяк не влаштовувала - люта нічна пересадка та неможливість встигнути зачепити на шляху іще щось цікаве. Тож на неділю я обрав матч на луцькому "Підшипнику" та повноцінний сон у рівненському хостелі.

Хай живе та квітне Укрзалізниця! Дарниця - Київ-Пас за 15₴ - гарна альтернатива таксі в часи, коли проїзд у міському транспорті лише за перепустками. Підхопивши ще кількадесят розумників, електричка прибуває на північну платформу Київ-Пас та спиняється під темним мостом. Блідо-жовте світло ліхтарів у темряві на мить приносить відчуття нічної пересадки бозна-де, але я швидко виходжу на світло у ранок суботи. Проминаю старий подертий надземний перехід до швидкісного трамваю, який пасував би краще Дніпродиму, але аж ніяк не столиці. До автобуса у Вараш повно часу, тож роблю обхід двома найближчими стадіонами та насолоджуюсь привокзальною атмосферою. Хтось збирає пляшки, хтось поспішає з валізою на літак з Борисполя. На вході у супермаркет мені вимірюють температуру – 34,7. На вокзалі схоже, що термометр взагалі не спрацьовує, але жіночці ліньки мене перепитати аби знову побачити довільні значення на циферблаті. Таке ж безглузде розпорядження, як і матчі без глядачів. Та, на щастя, Рівненщина та Волинь таким не страждає.

Але страждає іншим. Із відправленням автобуса вирішую про всяк випадок перевірити сайт рівненської федерації й бачу, що мій матч відбудеться на запасному полі «Ізотопа». Повний облом, я ж іще вигався між Варашем та Березним та зробив вибір на користь важкодоступнішого міста... Тим не менше, подяка РОАФ за те, що уточнили, це багато чого варте на тлі асоціацій, для яких немає різниці між трибунами та їх відсутність та між травою й пластиком. Отож подорож набуває авантюрності - вискочити з автобуса у Сарнах та їхати вже до Березного, часу буде якраз достатньо!

Дорого до Сарн минає у помірному комфорті під насолоду красою поліських та волинських лісів. У Сарнах перестрибую на автобус до повороту на Березне, звідти успішно дістаюся до пункта призначення за 45 хвилин до гри.

Березне виявляється приємним затишним містечком із гарним парком. Стадіон «Колос» стоїть на березі ставка. Швиденько заходжу всередину, намагаючись відзняти трибуни до того як в кадр набіжать гравці. Хвилин за 20 до початку команди лише розпочинають розминку. Мене це не бентежить, адже, на щастя, Березне попередньо тішить можливість поїхати до обласного центр аж після восьмої вечора.

Обійшовши довкола поля, серед брудних сидінь займаю відносно чистеньке під навісом, адже загрозливі хмари виглядають непередбачуваними. Гра розпочинається із лише 10-хвилинним запізненням. Сподобалась неординарна форма обох команд. Номінальні господарі у незвичних бірюзових кольорах з візерунками, господарі ж у футболках з вертикальним написом "Sluch". Склалося так, що «Атака» через неготовність поля поїхала на виїзд, незважаючи на те, що як представник нижчої ліги була господарем у кубковій грі. Але це нині в моді, та й врешті решт мені завдяки цьому поталанило замість запасного поля у Вараші відвідати стадіон, який приймав професійні матчі та відповідно потрапив до нашої книги.

Матч зібрав 80 місцевих вболівальників. Такий собі результат для відкриття сезону, та з іншого боку на вулицях містечка було досить малолюдно, тож така відвідуваність певно пропорційна до населення Березного та активності місцевих у вихідний. Відмічу, що молоді на трибунах було не менше третини і всі ці глядачі справді дивились гру й не залишали трибун аж до кінця зустрічі. Люди в Березному цього дня виявились достатньо спокійними, тож якоїсь дичини з трибун не неслося, березнівці спокійно споглядали за впевненої перемогою своєї команди, жваво реагуючи лише на три голи, які рівномірно розподілились в ігровому часі.

Тут можна було б написати типове завершальне речення про те, як я доїхав у Рівне та заселився у хостел, міркуючи про наступний день на Волині, але позаду була лише половина пригод цього дня. Отож, коли я після гри квапився на передостанній автобус до Рівного в міському пару, який я хвалив вище, мене підступно вкусила срана собака без ошийника. Довелося поквапитись уже в іншому напрямку - до лікарні! Не можу не відзначити професійність місцевої лікарки. Такі випадки в їхній області не рідкісні. Поки робив там щеплення від сказу, з Березного пішов передостанній автобус, який насправді виявився останнім, але я цього не знав через непорозуміння з касиркою автостанції...

Подальший ланцюжок логістичних та готельних невдач і чималих витрат на міжміське таксі зрештою закінчився о першій ночі в готелі міста Костопіль. Моє подальше турне Волинською областю довелось скасувати, адже для продовження подорожі згідно планів довелося б вдосвіта виїхати з готелю, що було б знущанням над собою після таких незапланованих пригод. Але ця подорож все ж мала продовження...

Друга частина.