Інгулець U-21 (Петрове) - Ворскла U-21 (Полтава) 2:2 (20.02.2021)
24 лютого 2021
Інгулець U-21 (Петрове) - Ворскла U-21 (Полтава) 2:2
14:00. 20 лютого 2021 року.
с. Володимирівка. ім. Олександра Поворознюка. 12 глядачів
Чемпіонат України U-21.

Після виснажливої ​​зимової паузи мені дуже кортіло відкрити футбольний сезон. Варіант з Лігою Європи та матчем Динамо - Брюгге відпав, і я рішуче взявся за матч юніорів у важко доступній Володимирівці. Трохи "почаклувавши" над логістикою, я висунувся у мандри. Їхати довелося
через Кривий Ріг, де я завис на пів ночі, намагаючись боротися з лютим морозом, який досягав позначки в -20. Але і це мені не завадило під час пересадки з однієї маршрутки на іншу заскочити на стадіон "Суха Балка", щоби вкотре насолодитися красою цієї арени, та ще й на світанку. Але мороз був настільки лютий, що надовго я там затриматись не зміг. Стрибнувши в чергову маршрутку, помчав на околицю Кривого Рогу, де знаходиться приміська станція Терни. Там я планував зробити ще одну пересадку і заскочити на стадіон ПГЗК, але вбивчий мороз змусив мене залишитися в раздовбаному приміщенні автостанції, щоб хоч якось зігрітися. Стадіон я все таки побачив, щоправда крізь маленький ілюмінатор, який я вишкріб в льоді, порослому на склі маршрутки. Стадіон вражаючий. Він заслуговує на окрему увагу і відвідання.

Розуміючи що в маленькому селі та ще й на морозі мені робити нічого, я відправився в сусіднє місто Жовті Води. За пару годин я пройшов його від початку і до кінця, відвідавши центр, парки, заправившись кавою та прогулявшись вздовж привабливого проспекту до головного стадіону
міста. "Авангард" мене зачепив не тільки величезним зайцем який вискочив з-за воріт і пронісся повз мене, а й своєю помпезністю в стилі радянського класицизму. Однозначно "Авангард" потрапляє в мій шорт-лист, буду на нього полювати з матчем.

Насолодившись Жовтими Водами, я пірнув в ту ж маршрутку, якою сюди і приїхав. Вона довезла мене до повороту на Володимирівку. Далі мені довелося подолати снігову трасу вздовж поля довжиною кілька кілометрів. Дивитися в селі взагалі нічого, хіба що ще один стадіон з
двома дерев’яними трибунами.

Зайшовши на арену імені Поворознюка, я застав головну команду Інгульця, яка "пакувалась" в клубний автобус перед відправкою на матч до Полтави.

На початку гри я думав що поб’ю власний особистий рекорд, оскільки був єдиним глядачем. Але потім підтяглися чиїсь батьки, пару друзів футболістів і тріо відданих фанатав Інгульця з "трояндами" на шиї і мій антирекорд залишився не побитим (4 глядача на матчі ... бувало й таке).
Що ж стосується матчу, то після випитої вишнівки, мені навіть першість Ю21 здалася непоганим явищем. Молодняк Ворскли був на дві голови вище та просто декласував своїх опонентів. Загалом сьогоднішнім днем ​​я залишився дуже задоволений. Нарешті відкрив сезон і отримав масу емоцій від майже 30 кілометрів піших подорожей.