Нива (Бузова) - Мал (Коростень) 3:0 (23.09.2020)
01 жовтня 2020
Нива (Бузова) - Мал (Коростень) 3:0
16:00. 23 вересня 2020 року.
с. Бузова. "Бузова-Арена". 124 глядачі
Аматорський кубок України. 1/16 фіналу.

На матч в Бузову ми рушили невеликою компанією у чотири носи, незважаючи на те, що матч відбувався в будній день. Новизна арени, та активність представників команди в соціальних мережах підігрівали цікавість до матчу. Адже не завжди активний супорт можна побачити в таких маленьких населених пунктах.

Пряма маршрутка частково вирішила наші логістичні питання, але не усі. Бо стадіон знаходиться на краю села, куди ми йшли пішки хвилин двадцять. Уже на підступах до Арени все довкола виглядає новим – асфальтована дорога та кущі малини, які ростуть вздовж неї, молоді дерева, лави. Сам стадіон виглядає типовим новобудом. Штучне поле, обнесене парканом, одна трибуна із пластиковими сидіннями. По периметру стадіону із зовнішньої сторони стоять лавки, на яких теж можна переглядати гру через паркан, що і робило доволі багато людей, в той час, як команди і тренери розташувалися на глядацьких трибунах, а спеціально відведені місця для команд пустували. Родзинкою Бузової є аеродром на якому базуються легкі літаки та планери, тому під час гри над полем постійно кружляють повітряні судна.

Декілька слів щодо активної підтримки. Пару десятків відвідувачів окупували місце за парканом та щільно заліпили банерами і прапорами сітку, що відгороджувало поле. З-поміж усього іншого кумендо виглядали прапори «Он тур». Чи то домашній стадіон так далеко за селом, що його відвідини рахуються за виїзд, чи то немає розуміння в яких випадках має використовуватися такий стаф. Також відвертою калькою є гасло одне село-одна команда. Отже побажаємо хлопцям якнайшвидше розібратися у тонкощах фанатських справ. Також на фан-грядці був присутній великий барабан, мегафон, приєднаний до колонки і пару шаликів. З оснащенням та устаткуванням проблем не було, а от із оригінальністю зарядів була. Майже усе російською, та перероблене з типових гасел великих клубів – ніякої автентичності.

Звітний матч був уже другим у кубковому протистоянні цих команд. В першій грі бузовчани перемогли, отже у гостей лишалось дуже мало шансів на перемогу по підсумках двох ігор. Так і вийшло. Господарі тисли, гості жалілися на дії арбітра, а голи потроху залітали у ворота коростенців. Один у першому таймі, і два у другому. Щоправда, наприкінці матчу місцеві гравці могли наколотити повну торбу, проте чи то не могли, чи то їм не фартило на останньому рубежі. На останніх хвилинах гри місцева торсида запалила піротехніку. Дими виглядали гарно, а фаєри поглинало сонячне світло. Але все одно виглядало непогано. Після гри гравці дякують фанатам за активну підтримку, а ми крокуємо в бік зупинки транспорту. В маршрутці з нами їхало п’ятеро гравців з Коростеня. Виявилось, вони живуть у Києві і майже не тренуються з командою – приїжджають лише на ігри. От така вона романтика аматорських команд.