Долинська - Новоукраїнка-2 4:2 (19.07.2020)
20 липня 2020
Долинська - Новоукраїнка-2 4:2
18:00. 19 червня 2020 року.
м. Долинська. "Колос". 180 глядачів
Чемпіонат Кіровоградської області. Перша ліга.

Останнім часом я дуже затягую з написанням звітів, а буває і зовсім не пишу їх (привіт главрєду Копанкомандрів!). Виходячи з цього я вирішив писати на ходу, так би мовити поки емоції не охолонули, а випите пиво не вивітрилося.

Пробити Долинську я маю намір дуже давно. Напевно з тих пір, коли роки три-чотири тому пан Кельт покликав пробити з ним матч молодіжки Кропивницької Зірки. І ось з тих пір матчі молодіжки і дубля ставили на незручні для мене дні. Потім Зірка і зовсім зникла, а календар області не попадався мені на очі. Але після святкування шестиріччя Копанкомандрів, сіра зона Кропивниччини для мене відчинилась, а нові локації почали ще більше вабити мене.

Весь тиждень я планував двійник по Миколаївській області ось тільки в останній момент сидячи на роботі я вирішив пробити таку бажану Долинську. І не дарма, адже ранковий матч двійника був перенесений.

За якихось дві години, я домчав в напівпорожньому через карантин потязі до місця призначення. Поки сонце було ще не в зеніті, я оглянув весь центр. Після чого відправився до закинутого мікрорайону, про який я дізнався нещодавно. Справа в тому, що у 80-ті роки у Долинській вирішили побудувати Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд, оскільки в Кривому Розі просто не знайшлося для нього місця. Зводився завод-гігант, будували під нього і новий мікрорайон "Маяк". На всесоюзне будівництво приїхали заробітчани з Німеччини, Болгарії, Словаччини і Румунії. У той момент, коли комбінат був готовий на 90% розвалився Союз. Будівництво завмерло, і десяток майже повністю готовий до заселення будинків не встигли здати. Всі іноземні будівельники поїхали, а румуни залишилися. Та не просто залишилися, а заселили два під’їзда (не відомо чи легально). У наші дні ці житлові квартири зовні нічим не відрізнити від нежилих будинків. Зате у дворі стоїть КПП з парканом, над яким майорять прапори Румунії і ЄС.
Ось такі ось відкриття бувають, якщо не сидіти вдома а подорожувати.

Якщо відсунути це мракобісся в сторону, то Долинська дуже сподобалася. Затишне містечко і хороший стадіон. Якість газону відмінне, та й в цілому стан споруди добрий. Мабуть зберігся ще з тих пір, коли на ньому виступала молодіжка Зірки.

Що ж стосується футболу, то здивувала не велика кількість глядачів на стадіоні. Навіть двох сотень не назбиралось, і це у майже двадцятитисячному місті. Чому дивуватися, якщо в місті я не зустрів жодної афіші до матчу.

Більшість тих, хто прийшов підтримати свою команду поховалися під деревами та вмостилися на переносних трибунах, заздалегідь встановлених в тіні. Був і імпровізований фуд корт. З борту вантажної Газелі розливали кегове пиво і квас.

Поки вболівальники вмощувались на трибунах, команда гостей відкрила рахунок. Розчаруванню вболівальників не було меж. Вони нарікали на те, що до них приїхав дубль Новоукраїнки, в складі якої грають майже одні тінейджери, а на воротах стояв десятикласник.

Якщо чесно, я давно не чув щоб місцеві вболівальники так сильно переживали за своїх футболістів та гнали свою команду вперед. Чого тільки варта молода леді, яка у стилі Марадони вистрибувала на половину з балкона ВІП ложі і істерично кричала та лаяла своїх футболістів.
А коли Долинська зрівняла рахунок, вона і зовсім повторила «подвиг» Дієго Армандовича та мало не вивалилася з другого поверху. Господарі влаштували навал і віддячили своїм вболівальникам забивши другий гол до перерви. На початку другого тайму Долинська збільшила відрив, зробивши рахунок 3:1.

Додивлятись матч я не став, тому що десь у цей час вже прибув мій потяг, а мені ще треба було добігти до вокзалу. Підходячи до поїзда, я почув радість трибун, схоже, що це був четвертий м’яч у ворота гостей. Вже у потязі я дізнався, що матч закінчився з рахунком 4:2.