Отрант-Олімпік (Ульцин) – Єзеро (Плав) 1:1
11 вересня 2018
Отрант-Олімпік (Ульцин) – Єзеро (Плав) 1:1
17:00. 5 вересня 2018 року 16:00.
Ульцинь. "Олімпік". 150 глядачів
Чемпіонат Чорногорії. Друга ліга.

Коли ти у відпустці, це зовсім не означає, що ти відпочиваєш і від футболу. Прибувши до Чорногорії, я вже знав, що хочу пробити матч другої ліги у Подгориці, але футбольний союз спочатку наплутав зі стадіоном, а вже у переддень гри виявилося, що арена «Младості» знаходиться на пристойній відстані від міста, а часу і можливості змінювати маршрут не було. Тоді я просто змінив місто, і вибір припав на Ульцинь.

Вранішній бас з автостанції Будви за 7 ойро провіз вздовж усього берегу Адріатичного моря і це виявилося приємним бонусом до колишнього албанського міста, якому під час його дослідження дали друге ім’я «Єльцин». Стадіон «Олімпік» знаходиться в 3 км від автостанції, поблизу однойменного готелю та в пару сотні метрів від найдовшого у Чорногорії пляжу.

Сама арена має одну трибуну, зварену з металевих конструкції, на які закріплено дерев’яні бруси у п’ять ярусів (себто рядів). Є тут і гостьовий сектор, який відгороджено конструкцією типу огорожі. Вхід знаходиться у кухарях, у тих самих кухарях, де і клозет. Аби потрапити на ногом’яч потрібно заслюнявити 2 місцеві гривні на розвиток місцевого футболу, і чемний дядько видає тобі маленький папірець з порядковим номером.

Всього на трибуні зібралося близько 150 глядачів, колоритні діди, місцеві пацики, серед яких напівхулігени і прості поціновувачі таланту футболістів «Отрант-Олімпіку», було навіть кілька богинь. Їдла, напоїв та програмок не передбачено, тому все приносять із собою. Гра під чорногорське пиво «нікшичко» була на рівні УПЛ, а кучерявий 25-й номер господарів нагадував Пашу Ребенка, і варто відмітити, що цей хлопець задавав тону гри у першому таймі, розриваючи увесь лівий фланг Плаву, та успішно захищаючи рідні ворота, де на жарі маринувався кіпер. Гол господарів виявився досить соковитим, після подачі з флангу місцевого Ребенка форвард білих вколотив кулястого у сітку. Кузьма неіствує, лунає перший заряд «Ульцинь» та три хлопка.

У перерві вдалося проінспектувати заворотню частину стадіону, де в той час монтується який луна-парк і знаходиться роздягальня команд. Стюард вічливо відходить від неї і каже «Фото? Канешно!».

Повернувшись на трибуну, бачу, що натовп заведений, але команда не підтримала запал «торсиди», що кілька разів заряджала «Ульцинь-Ульцинь» і пропустила шикарний гол після передачі з правого флангу, коли м’яч завис над штрафним і приземлився точно на маківку форварду, від якої влетів у дев’ять. Був шанс і вирвати перемогу, але за кілька хвилин до фінального свистка Махмед Дівановіч набздюхав у штані і залишив усіх сидіти на своїх дівановічах, пробивши в руки кіпера.
Після гри місцеві масово скидають під трибуну все сміття, і це дає відповідь на питання про значну забрудненість країни, хоча сміттєві баки знаходяться за кілька метрів біля входу. Одним словом – чурки.

Любіть футбол та подорожуйте!