Карпати (Львів) - Верес (Рівне) 1:6 (10.09.2017)
12 вересня 2017
Карпати (Львів) - Верес (Рівне) 1:6
17:00. 10 вересня 2017 року.
м. Львів. "Україна". 8640 глядачів
Чемпіонат України. Вища ліга.

Разом із книгою Жадана чекаю на потяг до Львова. В порівнянні з ранком, ніч доволі тепла. Пригоди не припиняються. Провідник проспав зупинку, але я на диво відкрила очі у самий, так би мовити, останній момент. Проте, нагода потрапити до Чернівців теж була гарна.

Не дуже люблю Львів через неймовірну кількість людей. А от о п’ятій ранку їм можна милуватись.

Об одинадцятій з Рівного виїжджає експрес - є час подивитись кілька стадіонів. Кількість копанок у Львові вражає, нажаль, багато з них у дуже жахливому стані, проте активно приймають матчі ДЮФЛ. Усе краще - дітям. Розвалені адмінбудівлі, відсутність трибун й необмежений простір для собак.

Закінчивши свої приготування для наступних вихідних у Львові, вибігаю на центральний проспект, де вже лунає "Мій дід за Верес вболівав!". Отакого я ніяк не очікувала - ні такої кількості, ні проходу містом. Туристи активно знімали для інстаграмів, а наречені жахались поздоровлень від такої орди.

Трішки неорганізовано в хлопців вийшов цей прохід. До того ж з центру до стадіону шли пішки з піснями. До воріт арени підійшли із стартовим свистком. Давно я не бачила такого кордону й обшуку на вході. Вояки були озброєні краще, ніж бійці на передовій в АТО. Мені б на їх місці було б соромно мацати хлопчиків за дупки. Краще б отими руками тримали автомати. Театр абсурду.

Звісно, що мені стадіон "Україна" подобається, не тільки тим, що нагадує старенький ЧМП. А ще й гарною акустикою через його розташування у ямі. "Левів" було чутно ще коли ми шли парком.

"Чорний сектор" і кузьму розділили кордоном військових, які за кожен прохід повз них чинили обшук, й двома порожніми секторами. Це дало змогу рівнянам проводити перегукування. Хоча мінус цього у тому, що кожен щось собі волав, ніякої єдності й частіше каша у звучанні.

Господарі поля були більш організованими - з двома заводячими на вищці й двома барабанами. Дике Західне дербі зібрало доволі великий сектор. Під заряди "Кубок Львову" зкидають дим. Але перші півгодини матчу без голів. Усі напружені. Усі чекають на перемогу. Принципова гра.

Вовки приїхали не з пустими руками. На решітці був розвішений банер-поклик до обіцянок керівництва й відносин з містом Лева.

На 33 хвилині "Верес" відкриває рахунок. Їх вже було не зупинити. Багато хто з місцевих радів голам суперника. Деякі скандували "Давай гол позору!" Нерви "завжди вірних" почали здавати. У бік поля почали летіти пластикові стільці й шматки бетону. "Карпати" пропускають шостий м’яч, при цьому з трибун люди не йдуть, чекають чим же все закінчиться. Коли вони ще таке побачать? Саме у цей момент зелений сектор запалює фаєри, частина з яких летить на поле. Коли вщухає дим хлопці розвертаються до виходу, але з вишки їх зупиняють. І ось він - єдиний м’яч у воротах "Вереса". Гол є, але матч з дуже несподіваним рахунком закінчується. Як про таке говорять - не показуйте це дітям, з маркуванням "18+".

1:6 це сильно. Останнім часом везе мені на великі рахунки. А тут ще й джекпот - обидва сектори з фаєрами. Наприкінці гри вовки запалюють - схоже на свічки на торті.

Із фінальним свистком гравці підходять до своїх секторів. "Верес" радіє й вперше кидає футболку хлопцям. "Карпати" лишаються без футболок під скандування "Ми - Карпати. Ви - гімно!" Саме так потрібно виховувати свою команду. Саме для вболівальників вони грають, а не заради грошей у карманах. Тому вболівальники мають повне право питати за рахунок кожного причетного до 1:6.

Ось так. Два дні. Дві гри. Два протилежних ставлення до результату команди. Хтось чекає з моря погоди, а хтось бере й робить. Бо хто, якщо не ми?