Арсенал-Київщина (Біла Церква) - Нива (Вінниця) 0:1 (05.08.2017)
06 серпня 2017
Арсенал-Київщина (Біла Церква) - Нива (Вінниця) 0:1
18:00. 5 серпня 2017 року.
м. Біла Церква. "Трудові резерви". 164 глядача
Чемпіонат України. Друга ліга. Група А.

Нарешті я вибрався в Білу Церкву. Як часто буває, те що майже поряд відвідати часу завжди не вистачає. Арсенал є дивною командою, що може дозволити собі не вийти на матч кубку України і далі тримати всіх у напрузі, адже не відомо чи планує команда вийти на наступну гру, чи ні. Напередодні, я навіть телефонував до людей, що пов’язані з клубом, щоб впевнитись, що гра відбудеться, як і має бути згідно регламенту.

В Білій Церкві я мав три мети. Одна футбол, друга локальна броварня і третя Олександрійський парк. Почав з парку. Чесно кажучи, він мене не вразив через те, що очікування були вищими. Інтернети його порівнювали з Софійським, що в Умані, платний вхід лише підтвердив серйозність місцини, а насправді все виявилось дуже простенько, а місцями не охайно. Проте територія чиста, з мінімумом комерції, що і не дивно, адже людей там і дійсно не багато. Аби не весільні натовпи що кружляли у пошуках місць для вдалих фото, то і зовсім було б кисло.

Після парку рушаю в Старе Місто, щоб втамувати спрагу. Єдиний кабак в місті, що має власну броварню. При вході поповнюю чималу колекцію стікерів, що наліплені на дзеркало. Привіт їм від Копанкомандрів! Падаю за столик, підходить офіціант. На питання яке є пиво отримую відповідь з переліку сортів львівського. Перепитую ще раз. Броварня тимчасово не працює. WTF – виривається в мене. Як можна мати обладнання, розташовуватись в самому центрі міста в двохсотрічній історичній будівлі з крутими купольними брамами і влітку не варити пива!? З горя випиваю дункеля і перекусити рушаю в інше місце.

Стадіон розташовується майже в центрі, тому дістатись до нього немає жодних проблем. Вхід безкоштовний. Стюард перепитує чи не несу я чого в скляному посуді і дає дозвіл пройти всередину. Фанати обох клубів вже на трибуні, як і пару жмень глядачів, які вирішили чи то відпочити на стадіоні, чи то підтримати клуб свого рідного міста.

Активних фанатів Арсеналу було хоч і не багато, я нарахував 16 фанатів, проте вони були активними весь матч. Деякі хлопці були на розах незважаючи на шалену спеку. На майже порожньому стадіоні арсенальців було добре чути, хоча іноді вони і програвали конкуренцію вінничанам, яких було значно більше. Незважаючи на те, що вже в самому дебюті господарі пропустили гол, білоцерківці гнали своїх хлопців вперед, щоправда ті так і не змогли відігратись.

Вінничани приїхали доволі непоганою кількістю, в першому таймі нарахував 34 фаната. Більшість подолала відстань до Білої Церкви автобусом, але були й такі, що приїхали тягою. На цей раз сектор гостей не прикрашав головний лицьовий банер, а було лише три невеликих полотнища та прапор України. Спостерігати за вінничанами було також приємно. Людей, які відбували номер, було мінімум. В перерві хлопці, що ходили по водичку принесли на сектор диню. Чи ласували нею прямо на грі, чи зберегли ягоду на післяматчеве святкування перемоги лишилось для мене загадкою.
Після матчу неспішною ходою дійшов до місця відправлення маршрутки на Київ, в яку і вписався в порядку живої черги швидше ніж в маршрут Центр – Огнівка в Полтаві. Непоганий суботній день завершився вже вдома під прохолодним душовим струменем.