Рух (Винники) - Поділля (Хмельницький) 3:1 (29.04.2017)
14 травня 2017
Рух (Винники) - Поділля (Хмельницький) 3:1
17:00. 29 квітня 2017 року
м. Винники. ім. Богдана Маркевича. 400 глядачів
Чемпіонат України. Друга ліга.

Зазвичай вболівальники або граундхопери обмежуються короткою екскурсією по місту, після чого йдуть на матч. Але це не про нас! Українська команда хоперів примудрилася до матчу у Винниках, побувати у Львові, Жовкві та протопати близько 18 кілометрів (як підказує крокометр на телефоні). Подробиці нашої захоплюючої подорожі я пропущу (а точніше, розповім про неї докладніше у другому випуску нашого журналу).

Так ось, прийшовши на стадіон приблизно за годину до гри, ми зробили коло пошани навколо нього, познімали і ретельно розглянули його. Погода значно погіршилася і спустився неслабкий дощ, після чого Німець запропонував піднятися у ВІП-ложу і дивитися футбол вже звідти. Зайшовши туди, ми зайняли останній не зарезервований стіл. За дегустацією пінного, час до матчу швидко пролетів. Після стартового свистка до нас приєднались Остап та Аня і вже вшістьох, ми продовжили спостерігати за матчем.

Команда Рух підійшла до матчу явним фаворитом і вже з перших хвилин взялася це доводити на ділі. Хочу відзначити гру одного з фаворитів другої ліги, вони грають не просто у бий-біжи, а у гарний і досить різноманітний футбол. Цьому не варто дивуватися, адже в складі Руху зібралася пристойна команда. Майже половина складу має досвід гри за команди з УПЛ чи Першої ліги. Вже на восьмій хвилині команда з Винників відкриває рахунок. На шістнадцятій рахунок стає 2:0, а на двадцать шостій гравці Руху знімають всі питання про переможця цього матчу - 3:0. Далі залишалося тільки одне питання: наскільки розгромним буде фінальний рахунок. Але чи господарі підсіли, чи гості додали, але гра вирівнялась. Під завісу матчу, Поділлю навіть вдалося відквитати один м’яч. Фінальний рахунок 3:1 і команда з Винників впевнено продовжує крокувати в Першу лігу.

Що ж стосується фанатів, то господарів підтримувало вісім чоловік з одним банером і барабаном. Відзначу, що майже всі вони були підліткового віку. Виїзних приїхало п’ять чоловік, у наявності мали лише один банер. Виділити когось не можу, особливо гучної і яскравої підтримки чутно не було,тільки удари барабану і рідкісні заряди... і на цьому все.

Пробивши новий для нас стадіон і місто, Копанкомандри висунулися в бік Львівського вокзалу, а звідти вже в Івано-Франківськ. Там на нас чекало ще більше емоцій та пригод.
Далі буде...