Динамо (Хмельницький) - Нива (Тернопіль) 0:1 (17.11.2012)
14 лютого 2016
Динамо (Хмельницький) - Нива (Тернопіль) 0:1
14:00. 17 листопада 2012 року
м. Хмельницький. СК "Поділля". 300 глядачів
Чемпіонат України. Друга ліга.

Спогади про один з перших осмислених граундхоппінг-виїздів. Ось як це було в 2012 році.

На вихідні я мав непоганий вибір серед матчів першої та другої ліг. Спинився на матчі в Хмельницькому між місцевим Динамо та тернопільською Нивою. Тут і стадіон цікавий, і фанати з обох сторін неодмінно будуть, ще й місто цікаве. Час матчу призначили наче спеціально для мене: приїхав на «Подільському експресі», трохи прогулявся містом, відвідав матч і одразу ж поїхав тим же потягом. Місто не має особливих пам’яток, але загалом справляє гарне враження завдяки затишку і доброзичливості місцевих. Сподобались дво-трьохповерхові будиночки з темної цегли. Проте чергування їх із радянської сірою та сучасною скляною забудовою не дозволяю казати про якесь архітектурне обличчя міста. Також сподобався пам’ятник загиблим в Афганістані. Цікаво, що суржику я не почув, місцеві розмовляють або чистою українською із легким галицьким акцентом, або ж чистою російською. Хоча ці судження достатньо поверхневі, адже я ж лише кілька годин провів у місті.

Прибуваю до стадіону за сорок хвилин до початку з надією влаштувати фото сесію до того, як він заповниться глядачами, але, на жаль, вхідні ворота відчинили лише хвилин за п’ятнадцять до свистку. Квиток на стадіон коштував 5 гривень.

Поки я блукав довкола поля і робив світлини, команди вже закінчували грати перший тайм, в якому Нива повністю переважала, і гол був справою часу. А фанатів все ще не було, і ось лише на 35-ій хвилини вони почали проходили неквапливий обшук. Тернопільська команди зустріла своїх фенів голом, який так і лишився єдиним у матчі. Тернополяни пояснили запізнення тим, що довго збирали своїх і місцевих по місту. Як відомо, подоляни з гостями найкращі друзі, тож всі стали на одному секторі розділившись лише умовно. Гостей приїхало близько п’ятидесяти, господарів же прийшло приблизно тридцяти. Порадувало те, що цього разу із пронесенням банера «Волю Павличенкам» проблем не було (на минулому домашньому матчі хмельничани змушені було звісити його з сусіднього зі стадіоном будинку). Другий тайм відзначився нудною грою, яку я на щастя майже не дивився, бо фанатська складова було безперечно цікавішою. Заряджали вони по черзі. Завдяки даху звук чудовий. Піро та перфів не було, але й без того було добре.

Задоволений пробиттям незвичного й великого стадіону в новому місті та спогляданням двох фанатських рухів вертаюся до Києва.