Бердичів - Авангард (Новоград-Волинський) 4:0 (19.09.2015)
28 вересня 2015
Бердичів - Авангард (Новоград-Волинський)
16:00. 19 вересня 2015 року
м. Бердичів. Центральний. 136 глядачів
Чемпіонат Житомирської області. Вища ліга.

Perfect groundhopping! А починалося все складно – прокинувся вранці із важкою головою та повною відстутність бажання хоч якось рухатись, причому підстав для такого самопочуття ніяких не було. Якби я планував менш яскравий граундхоппінг, то мабуть так і лишився б собі під ковдрою. Але це ж Бердичів! Місто, до якого мені близько двох років ніяк не вдавалось виїхати. Коротше кажучи, приїхав я на вокзал та взяв квиточок на собаку підвищеного рівня зручності. І рівень цей настільки підвищений, що сумнозвісні «Інтерсіті» і поруч не валялись. Між сидіннями такий простір, що навіть я зі своїм зростом, витягаючи ноги уперед, все одно не заважав пассажирам навпроти. А ще там немає ніякого тєлєка, який проти вашої волі забивав би баки тупими сюжетами. Хочеш – спи, а хочеш – танцюй реггі. І вся ця розкіш лише за 44 гривні і 5 копійок.


Прибув до Бердичева близько полудня. По карті підгледів, що головний стадіон міста має ну просто бездоганне розташування – п’ять хвилин від вокзалу, ще й поруч зі славнозвісним пивзаводом! Отож у першу чергу я наробив знімків арени, яка приємно здивувала мене своїм чудовим станом (але про неї в окремому матеріалі). Після того зустрівся з місцевим фанатом, який влаштував мені добру екскурсію Бердичевом та його пивними куточками, хе-хе! Спершу ми попрямували на протилежний край міста аби оглянути стадіон «Шкіряник», на якому бердичівляни виступали до завершення реконструкція головної арени міста. Дорога наша пролягала через старий жидівський цвинтар. Ніколи раніше не доводилось подібне бачити. Після того відвідали фортецю-монастир Кармелітів Босих. Також я зацінив як широко розтікається невеличка річечка Гнилоп’ять у межах міста. Неочікуваний краєвид! Загалом Бердичів справив дуже приємне враження. На вулицях чисто, чимало гарних старих будиночків, які утворюють характерний архітектурний малюнок міста… Затишно. Залюбки повернувся б сюди ще раз – оце досить висока оцінка для людини, яка взагалі м’яко кажучи не дуже полюбляє міське життя. Також цікавий факт: місцеві патріоти так надукучили дрібним вандалізмом керівнику відділення «Сбербанку Росії», що той змушений був завісити друге слово українським стягом.


А тепер про футбол. ФК Бердичів було засновано в 1995-ому році. З 2006-ого року клуб має активних фанатів, двоє із засновників руху досі в темі. Дуже добре, що з клубом нічого не сталося до появи підтримки, адже після того йому насправді перестало щось загрожувати. Фени тут дуже дієві: то успішно виступлять проти припинення фінансування, то тренера, який за бабло злився у чемпіонській гонці, проженуть, то не дадуть перейменувати клуб у Лідер… Не кажучи вже про такі буденні речі, як друк афіш та залучення глядачів на футбол. А ще ж Бердичів постійно грає на одному рівні, в чемпіонаті Житомирщини, і трофеїв у команди зовсім небагато. Але фанатам це не набридає, вони катають в одні й ті самі міста, спостерігають не надто видовищний футбол і вірять у свій клуб! Я просто у захваті. Бердичівляни – це взірець ідеї Against modern ultras.

Про матч. У цей день фанатський сектор не дорахувався ледве не половини складу, а причиною тому стало чиєсь весілля. Та все одно команда одержала свою підтримку. Бердичівляни довго мовчали у першій половина, але щойно почали шизіти, як команда забила перший гол. В другій половині гри на поле полетіло трохи касових стрічок. Фанати мають тут свій секрет: кидати у тому таймі, коли перед сектором будуть ворота своєї команди. Бо тоді елементи перформенсу заважатимуть супернику атакувати. Ще у другому таймі був дим. Команда потішила впевненою перемогою, продовживши своє боротьбу за обласне чемпіонство.


Глядачів на матчі було все ж небагато. Видно, що й фанати очікували на кращу відвідуваність. Але у нашій країні культура футбола все ж не розвинута. Широкі маси приходять подивитись на сильного суперника чи у часи великих перемог місцевої команди, а всюди і завжди з командою буде лише оця невеличка группа людей, для яких футбол таки став невід’ємною частиною життя.


До Києва повернувся тією ж собакою. Засинав я у значно кращому настрої ніж прокинувся. Дуже дякую бердичівлянам за пиво та гостинність! :)