Полтава - Десна (Чернігів) 0:1 (08.08.2015)
13 серпня 2015
Полтава - Десна (Чернігів) 0:1
18:00. 8 серпня 2015 року
м. Полтава. "Локомотив". 850 глядачів
Чемпіонат України. Перша ліга.

В свій час, я доволі часто відвідував стадіон Локомотив в той час коли на ньому грала команда полтавського заводу медичного скла, а далі ФК Полтава в другій лізі. А сьогодні мова піде вже про гру першої ліги де господарі поля приймали гостей з Чернігова. Спекотна погода не завадила прийти на стадіон сотням полтавців, серед яких виділялась група активної підтримки. За Полтаву цього дня на трибуні активно переживали два десятка молодих людей. Але почнемо по порядку.

Від зупинки громадського транспорту до стадіону п’ять хвилин пішки. На підступах до входу ніякого ажіотажу і лише одна бабуся з насінням, що є маркером того, що людно не буде. Вхід для поціновувачів гри мільйонів – безкоштовний. Незважаючи на усіма таку бажану халяву більшість місць на Локомотиві так і залишились порожніми протягом всього матчу. Я з невеликою компанією зайняли вільні місця на одній з трибун, що дбайливо була вкрита тінню. З мого місця добре проглядалась активна група підтримки городян. Хлопці та дівчата з перших хвилин гри заявили про свою присутність на стадіоні гучними зарядами. Дах множив гучність зарядів на два, а то й на три. Трохи скромніше ніж господарі виглядали гості. Вони розмістились на протилежній трибуні, по діагоналі від полтавців. Банерна лінія деснянців складалась з двох національних стягів між якими розташувався червоно-чорний прапор.

Треба відмітити, що стадіон Локомотив дає своїм відвідувачам ефект повноцінного учасника гри. Поле близько розташоване до рядів сидінь, прекрасно чути всі розмови гравців між собою, їх відбірний мат у бік суперників у випадку порушення правил гри, а також всі емоційні викрики з трибун завжди знаходять вуха, яким воно призначається. Треба відмітити, що майже всі люди, що були присутні на грі симпатизували господарям. В мене, звісно, не було симпатій до жодної з команд, хоча я більше жадав перемоги гостям по певним причинам, які можна лишити за межами даного звіту.

На полі весь перший тайм точилась більш менш рівна боротьба, з мінімальною перевагою по ударам і моментам чернігівців, щоправда до завершального влучного пострілу справа так і не дійшла. Натомість під завісу першої половини гри господарі заробили право на пенальті за необов’язковий фол. Але постріл городянина з точки був парируваний голкіпером, який не просто відбив м’яча, але забрав його намертво. Команди на перерві пішли без забитих голів.

Картинка гри в другому таймі не змінилась. Заміни тренерів команд не призводили до якихось кардинальних змін. Аж поки гості не забили гол, чим оживили свою групу підтримки. Також у другому таймі були чутні патріотичні переклички між представниками двох фанатських таборів, деякі з зарядів підтримували пересічні відвідувачі матчу.

Під кінець другого тайму фанати господарів втомившись чекати на успіхи своєї команди на футбольному полі влаштували невелике піротехнічне шоу, чим справою підтвердили напис на одному з своїх полотен «Где рассвет наших побед?». Петарди, дими, пару фаєрів не тільки привернули увагу всіх присутніх але змусили головного арбітру матчу призупинити гру на декілька хвилин, тим самим зірвавши останню навалу господарів майданчика з метою вирвати нічийний результат. Поки тривала пауза до сектору побігли декілька працівників футбольного клубу, фанати в цей час перемістились вище на декілька рядів і стали на саму гору трибуни. Але ніяких ексцесів на трибуні так і не сталось, міліцію цей інцидент зовсім не зацікавив. За декілька хвилин клубок диму розвіявся, гра продовжилась, так і завершившись мінімальною перемогою гостей.

Після гри фанати Полтави спустились вниз до паркану, поспілкувались з гравцями які до них підійшли, а потім потягнулись до роздягальні, де, наскільки я зрозумів, очікували на те щоб напхати їм за «успіхи» на полі. В свою чергу гравці Десни подякували своїм шанувальникам за підтримку. Через десять хвилин після завершення гри вся публіка розбіглась по домівках, а про футбольну гру на стадіоні нагадували лише поодинокі силуети гравців, що розходились по домівкам, та гори лушпиння від насіння та брудні ряди трибун, що були рясно вкриті газетами, серветками та іншим непотребом.