Реал Фарма (Овідіополь) - Шахтар-3 (Донецьк) 4:1 (08.11.2014)
25 липня 2015
Реал Фарма (Овідіополь) - Шахтар-3 (Донецьк) 4:1
14:30. 08 листопада 2014
м. Одеса. "Іван". 300 глядачів (оф. дані)
Чемпіонат України. Друга ліга.

Одного разу я гаяв час в інтернеті у пошуках цікавостей для себе. На сторінці одного з іноземних популярних граундхопінг журналів в соціальній мережі один з юзерів підняв тему стадіонів повз які проходить залізниця. Мені декілька разів доводилось бути випадковим спостерігачем футбольної гри з потягу, але дивитись матч на стадіоні під гуркіт колес не доводилось. Тому я вирішив обрати стадіон на якому я можу це зробити.

ФСК «Іван» знаходится в одному з промислових районів міста Одеса, принаймні мені так здалось. Так як до стадіону я добирався між вузьких вуличок, що забудовані приватними будинками по розбитій дорозі. Час від часу повз мене пробігали чи то голодні безхатченкові, а може просто втікші з ціпка з-за нерівного паркану пси. Для того щоб уточнити інформацію з приводу правильності мого шляху я заскочив в продуктовий магазин на розі двох вулиць. Серед пляшок з міцним алкоголем та дешевої ковбаси ховалась продавчиня бальзаківського віку. Вона мені ствердно кивнула на питання чи вірною я дорогою йду.

Прочимчикувавши ще декілька сот метрів я здалеку впізнав шуканий об’єкт. Вивіска над центральними воротами говорила про те, що я не помилився і переді мною таки «Іван». Цей стадіон є домашньою ареною однойменного клубу, що заснований в 1998 році. В свій час клуб приймав участь в чемпіонаті аматорської ліги України, але особливих успіхів там не мав. На стадіоні дві трибуни. Одна невелика крита з пластиковими сидіннями, а інша, що розташовується навпроти, зі старими-добрити дерев’яними лавами. За воротами трибуни, як і глядачі, відсутні. По офіційним даним місткість арени 1200 чоловік. В чаші стадіону окрім основної площадки є ще поле для міні футболу, площадка з силовими тренажерами, а також елемент ландшафтного дизайну з водоспадом і скульптурою ведмедя.

Сьогодні мені випала нагода переглянути матч другої ліги України між овідіопольським Реал Фарма та Шахтарем-3 з Донецька. Клуб з Овідіополя, що знаходиться під Одесою, був заснований в 2000 році. Десять років команда грала в місцевих любительських лігах, а в 2010 році клуб отримав статус професійного, що дозволило йому заявитись в другу лігу вітчизняного чемпіонату. Незважаючи на те, що команді ще не виповнилось п’ятнадцяти років вона вже змінила декілька назв.

Так як це матч нижчої ліги, то початок гри було призначено на 14-00, але за день до гри час початку матчу передвинули ще на півгодини вперед. Цього разу ранній початок гри мені був на руку. Для обох команд цей стадіон не є рідним, але особливості українського футболу змусили грати ці два колективи саме на цій галявині. Коли я проник на стадіон, то на ньому вже було доволі багато людей серед яких можна було помітить 8 фанатів Реала без будь яких елементів атрибутики. Активної підтримки у гостей, ясна справа, не було. Третя команда одного з самих титулованих клубів країни під час гри чула лише підбадьорюючі вигуки своїх тренерів та партнерів по команді, що гріли лавку.

Після того як суддя дав стартовий свисток, команди забігали, фанати прийнялись підтримувати голосом команду, а більшість присутньої публіки просто спостерігати за тим що відбувається на полі не проявляючи активності та проявів симпатії до жодної з команд. В мені все жевріла надія на те, що у овідіопольських фанатів з’явиться хоч якийсь візуальний ідентифікатор, але вони не виправдали мої сподівання так і лишились безликими до кінця матчу.

Відмічу, що стадіон «Іван» міг би бути непоганим місцем полювання за паротягами для любителів транспоттинга. Вже на початку матчу повз стадіон пронісся перший потяг, а щоб його всі помітили машиніст вирішив оглушити стадіонну публіку гудком. А незадовго до цього господарі відкрили рахунок. Ближче до середини першого тайму на стадіоні зібралась максимальна кількість відвідувачів – підтягнулась публіка, що запізнилась. Під кінець першого тайму шахтарі зрівняли рахунок, тому йдучи на перерву в мене лишилась надія побачити цікавий футбол в другій половині матчу.

В перерві, як і годиться, частина публіки покрокувала в магазин, де зробила продавчині тижневу виручку, накупишви насіння, чіпсів і інших снекових радощів для шлунку, також прохолодні слабоалкогольні напої. Окрема публіка, зручно розташувавшись на капотах власних автівок, споживала оковиту, готуючи організми до другого тайму. Не дивлячись на те що на календарі був кінець, осені погода була відмінна. Плюс п’ятнадцять, безвітряно. Ідеальні умови для проводження часу під відкритим небом.

Другий тайм гри почався активно, як перший. Молоді гравці обох команд були повні енергії, носились, як навіжені по галявині. Вже на другій хвилині тайму господарі вийшли вперед, чим визвали слем серед групки активно підтримуючих команду хлопців. Після забитого голу гра з часом перейшла в спокійне русло. Гості не могли, а господарі не хотіли. В другому таймі я розташувався в зручному для себе місці таким чином щоб одночасно бачити не тільки перепетії гри та активність місцевих фанатів, а й спостерігати за потягами і локомотивами. Футболісти тим часом так і буцькали круглого до кінця другої половини гри, після чого ряд замін у гостей і господарів призвів до того, що овідіопольці забили третій м’яч, чим дуже засмутили одного з гравців гірників, який не знайшов нічого кращого чим облаяти бокового арбітра. Логічним вирішенням спірної ситуації стало вилучення грубіяна. Вже в доданий час господарі забили четвертий м’яч, «відзначився» голом у власні ворота один з центральних захисників гостей.

Після фінального свистка всі футболісти Реал Фарма підійшли до своїх фанатів, подякували їм за підтримку, ті в свою чергу привітали своїх улюбленців з впевненою перемогою. Тут невідомо звідкіль намалювався якийсь віковий любитель статистики який стверджував, що один з футболістів сьогодні зіграв свій сотий матч в другій лізі. Мабуть натякав на проставу з ювіляра, але той не повівся. Останнім хто підійшов до хлопців був тренер команди. Після рукостискань і обміну люб’язностями гравці потягнулись у роздягальню. А стадіонна публіка почала потроху розходитись.

В свою чергу я також вийшов за межі стадіону, впав на хвіст якомусь пасажиру та швидко дійшов до зупинки громадського транспорту і вже за пів години пив пиво в одній з локальних броварень, що на Дерибасівській. В цілому стадіон, як і моя вилазка на нього лишив приємні враження, а ось фанатською складовою я не наситився. Але в цей день мене ще чекав інший стадіон Одеси - ЧМП, де в рамках Прем’єр ліги місцевий Чорноморець приймав Ворсклу з Полтави…