Вознесенск - місто обласного значення, яке розташоване в 90-та кілометрах від Миколаєва. У самому центрі міста розташований Центральний стадіон. Головна арена міста має одну трибуну, розділену адміністративною будівлею. Хоч на стадіоні й відсутнє освітлення та навіть табло, він цілком відповідає рівню обласних змагань.

Рішення про будівництво було прийняте після того, як стало відомо, що за результатами жеребкування 1/16 фіналу Кубку України аматорська на той момент команда "Балкани" повинна була прийняти ФК "Дніпро". До цього футбольна арена мала тільки трав’яне поле. Матч "Балкани" - "Дніпро" (0:1) відбувся 22 серпня 2015 року і зібрав за офіційними даними 10000 глядачів.

Простий, але доглянутий стадіон в райцентрі Київської області. Колись у місті була доросла команда, яка змагалась на обласному рівні. Нині на стадіоні проводить свої матчі місцева дитячо-юнацька команда "Оріон".

Перед тим як перейти до подій звітного матчу хочеться сказати пару слів про клуби, кожен з яких має довгу історію. Гонвед був заснований під назвою Кішпешт більше 100 років тому у однойменному містечку, яке на той час було передмістям Будапешту, а наразі є одним з його районів.

Справжня британська погода сьогодні висіла над Пирятином - трохи вітряно, похмуро та мрячно. Але це не завада для мотивованих хоперів пробити олдовий стадіон в одному з районних центрів. А вивіска у матчу і справді була гарною! Олімпія - діючий володар трофею, чемпіон Полтавської області, одна з найсильніших команд регіону останніх років, чвертьфіналіст аматорського кубку України.

Перший професійний матч: 4 квітня 1965 року, «Дніпро» Кременчук – «Спартак» Могильов – 1:2, 1/8 фіналу 1-го зонального турніру кубку СРСР. Перший матч у чемпіонаті СРСР відбувся 1 липня 1968 року, «Дніпро» Кременчук – «Спартак» Нальчик – 2:0, 17 тур. До цього тут відбулися лише п’ять матчів зонального турніру кубку СРСР.

СКА — багатофункціональний стадіон у Львові, який належить Міністерству оборони України. Збудований у 1950-х роках, відкритий у 1967 році. Стадіон активно використовувася до 1989 року футбольною командою СКА Львів, аж поки вона не зникла з футбольної мапи країни. Наразі стадіон є третім після «Арени Львів» та «України» найбільшим футбольним стадіоном Львова.

Стадіон Спартак в Ужгороді по праву належить до когорти стадіонів-динозаврів нашої країни. Розташований він у затишному місці - підзамковому парку. Він був збудований у 1900-1901 роках і за свою більш ніж сторічну історію бачив чимало. Свій теперішній стан він отримав після реконструкції у 2011 році.

Вечірній матч, третій і останній в графіку мого трійника, проходив на базі Гірника, а саме на штучному полі. Цей клуб сьогодні не грав, проте їх фірмовий магазин з атрибутикою працював. Рози, випмели і таке інше можна було зачепити у невеликій будочці де окрім продавчині знаходився наритий чолов’яга, який хотів напарити мені дитяче крісло з лого.

Славетне радянське індустріальне минуле міста Кривого Рогу знайшло своє відображення не лише у кратерах відпрацьованих шахт, а і, нащастя, у стадіонах. Величний і бомбезний стадіон, який потроху руйнує час ще здатний приймати матчі місцевих ліг, чим я і скористався.

Люблю ранкові матчі! Особливо тоді, коли припераєшся в місто ні світ, ні зоря, як було сьогодні. Вже о 9:05, з мінімальною затримкою, що була надолужена коротшою перервою, рефері дав свисток про початок матчу на стадіоні Спарта, що розташовується недалеко від центру міста, що дуже важливо для Кривого Рогу, який тягнеться уздовж шахт більш ніж на 100 км.

Ну яка ж відпустка без футболу. Цього разу на шляху відпочинку був Тбілісі, в якому грає ціла пачка команд, одна з яких "Локомотив". Анонс відсилав нас до стадіону імені Михаїла Месхі, що знаходиться в мальовничому парку Ваке, а погляд на нього з гори розігріває футбольний апетит.

Учбово-тренувальну базу ФК «Гірник» зведено на місці старого стадіону шахти «Батьківщина». Про існування останнього нагадує лише вхідна брама з колонами. При цьому вхід на базу знаходиться з протилежного боку. Це створюю незручності, адже доводиться робити гак навколо території споруди, замість того щоб просто зайти з боку вулиці Світлогірської.

Їдучи на цей матч, я розраховував побачити в дії буковинських фанатів, які непогано себе показали в минулому сезоні. Можливо б і краматорці порадували своїм візитом… Але, на жаль, не сталось ні того ні іншого. Чернівчани бойкотували гру, висловлюючи протест проти дій «правоохоронців» і клубу.

На початку року я не мав у своєму активі жодного стадіону Черкащини. А після цього матчу їх стало аж три. Сусідня область, все таки. Напередодні я знайшов кілька світлин, як мені здавалось, канівського стадіону, тому очікував побачити стареньку, але криту трибуну цікавої конструкції. Але то було якесь інше місто і місце.

Коли ти у відпустці, це зовсім не означає, що ти відпочиваєш і від футболу. Прибувши до Чорногорії, я вже знав, що хочу пробити матч другої ліги у Подгориці, але футбольний союз спочатку наплутав зі стадіоном, а вже у переддень гри виявилося, що арена «Младості» знаходиться на пристойній відстані від міста, а часу і можливості змінювати маршрут не було.

Наче вже і третій десяток недалеко, а душа хоче все нових і нових відчуттів. Ідея почати більш-менш активно граундхоппити зародилася практично одразу після того, як стало зрозуміло, що мій рідний клуб припиняє грати на дорослому рівні. Футбол настільки увійшов в моє повсякденне життя, що, до прикладу, по-іншому я вже і не вмію планувати своє дозвілля.

Присвятивши першу частину дня різноманітним стадіонам Кривого Рогу та накрутивши чимало кілометрів місцевим транспортом, я приїхав до стадіону шахти «Жовтневої», або ж, як мені більше до вподоби – КЗРК. Маючи достатньо часу до гри, я вирушив до супермаркету, набрав різних там різних смаколиків та припав на лавочку в місцевому парку на обід.

Мені подобається Кривий Ріг. Іншого такого міста в світі немає. Підземний трамвай, руді калюжі, старі будинки робочого класу, відстані між різними районами міста, чимало старих атмосферних стадіонів та відповідно можливостей для копанкомандрів. Звісно ж я приїхав до розтягнутого міста за останнім, але й відчути дух міста та відвідати нові райони також мав на меті.

У свій третій день в Туреччині я випадково знайшов гру аж п’ятого (регіонального) дивізіону. Гра проходила у 11-12 кілометрах від мого готелю, тож вирушивши на гру аж за чотири години до початку, я вирішив не користуватися місцевими маршрутками, а йти пішки. По дорозі на одному з перехресть зустрів автобус з гравцями чернігівської "Десни", які поверталися з тренування.

Місто Теребовля одне з найстаріших міст України, що має декілька відомих храмів та фортецю. Але стадіон не виглядає занадто старим, він відноситься до більш пізньої епохи. Центральна трибуна малє адміністративну будівлю і декілька рядів пластикових сидінь, та здатна вмістити біля тисячі вболівальників. Протилежна трибуна була значно менша і нащастя ще не знає що таке пластикові сидіння.

Футбольний клуб "Балкани" зацікавив мене ще кілька років тому, коли команда тільки починала свій шлях у ААФУ. Самобутній клуб з маленького села, створений з метою об’єднання болгарської громади яка проживає в тих краях. Стрімкий зліт команди з аматорів до першої ліги професіоналів, побудований стадіон практично з нуля. Що ще може бути цікавіше?

В Білорусь я мотнувся лише на один день де в компанії граундхоперів з пізних країн подивився єдиний матч. Акуратний стадіон, металошукачі при вході, і зовсім не багато відвідувачів, як для матчу топової ліги країни. Єдине що порадувало - це наявність активних фанатів з обох сторін.

Протягом двох років та 26 країн моєї подорожі мені завжди не щастило з потраплянням на футбол. То в них сезон закінчився як тільки-но я приїхав, то розпочався після того як я залишив країну. Тому я був здивований коли дізнався що у столиці Камбоджі, Пномпені, грають у футбол у той самий день, коли я там знаходжуся.

Приїхавши з ранку по раніше в четвертий за чисельністю населення місто області, перед мною став вибір. Оглянути центр і йти на стадіон, або подолати усе місто, щоб на власні очі подивитися на досить пристойних розмірів мотобольний стадіон, колишню резиденцію Петра I, а також місце де був розстріляний відомий король Одеського кримінального світу Мішка Япончик.