Шукаючи плани на вихідні, я вибирав між матчами в Херсоні та Каховці. Оскільки в цей день у Бериславі був запланований матч аматорського чемпіонату України, я вирішив пробивати "двійник" (а якби "Енергія" з Нової Каховки не грала на виїзді, я б замахнувся на рекорд - на "трійник"). Розрахувавши свою поїздку майже похвилинно, я вирушив в дорогу.

До Австрії я стартонув з міста Брно, де у попередній день подивився матч вищої ліги Чехії. За півтори години поїздки в сучасному автобусі я прибув до Відня. Насамперед купив собі квиток на громадський транспорт на 24 години і поїхав до західного вокзалу. Залишивши рюкзак в камері схову, я відправився поїсти американських свинячих ребер.

У суботу заглянув у календар першої ліги і побачив цю гру. Одразу згадалося, що останні домашки цього сезону «Полтава» буде проводити на Крутому Березі. Чому б не пробити по ГХ ще один стадіон – подумалося мені, і я закинув пропозицію у чат полтавських поціновувачів копанки.

В кінці квітня редактор нашого фанзіну сурмив спільний тур нашої команди по західній Україні, на якому і був представлений перший випуск фанзіну «Копанкомандри». Спочатку я не знав чи зможу відвідати цей важливий захід, але щойно дізнався, що така можливість у мене є, почав планувати свій маршрут...

Цей граундхопінг вийшов спонтанним. Все тому, що через безсонну ніч я проспав і не поїхав на свій опольский "двійник". Прокинувшись і зрозумівши, що я прогавив свій давно запланований ГХ, за якихось півгодини я відшукав найцікавіший матч поблизу, зібрався і висунувся в дорогу. Пощастило, що матч 4 ліги проходив в якихось 5 км від мого місця дислокації.

Ще задовго до того, як я дізнався що таке граундхопінг, у мене було бажання відвідати якщо не всі, то більшість стадіонів в Миколаївській області. Наразі, як свідомий хопер, я взявся за цю справу. Через участь у весняному турі з українською командою я пропустив перший тур чемпіонату області. Але вже з другого кола я взявся за виконання задуманого.

Дізнатися в якому році був побудований стадіон в місті з 200 річною історією, мені так і не вдалося.Але відомо, що у 1963 році коли смт. Баштанка стала містом, було проведено першу реконструкцію стадіону "Колос". Саме на цьому стадіоні на початку 70-х років розпочав свою тренерську кар’єру видатний укрїанський тренер Євген Мефодійович Кучеревський.

Цього року у вищій лізі обласної першості грає всього шість команд. Серед новачків цьогорічних змагань є «Агро Ком 1990» із Полог. Коли вийшов календар, я позначив кілька дат для поїздки у Пологи. І ось у суботу 13-го травня клуб мав приймати ФК «Бердянськ». Саме цей матч я і вирішив відвідати.

На матч ми потрапили якраз до стартового свистка. На пристойному стадіоні із 5 000 місць зібралося всього близько 120 глядачів. Як мені пізніше пояснив один з хоперів, справа була в тому, що грала не місцева команда, а футбольний колектив, який представляє передмістя Надвірної. Від того й така низька відвідуваність.

Матч в Стрию мав непогану вивіску. Зустрічались друга і третя найгірші команди першої ліги, одна з котрих по завершенню сезону понизиться в класі. Стрийки грали вдома, тому можна було сподіватись на те, що гостям буде не солодко. Але вже перед грою прийшла інформація, що букмекери щось знають, на перемогу гостей значно впав коефіцієнт.

Зазвичай вболівальники або граундхопери обмежуються короткою екскурсією по місту, після чого йдуть на матч. Але це не про нас! Українська команда хоперів примудрилася до матчу у Винниках, побувати у Львові, Жовкві та протопати близько 18 кілометрів (як підказує крокометр на телефоні). Подробиці нашої захоплюючої подорожі я пропущу (а точніше, розповім про неї докладніше у другому випуску нашого журналу).

Учбово-тренувальна база футбольного клубу «Металург» знаходиться у віддаленому районі міста, який зветься Великим Лугом. Тому в народі УТБ так і кличуть за назвою місцевості. Станом на весну 2017 року базою користується луганська «Зоря», а відновленому «Металургу» лишається одне поле із трибуною.

В один дуже спекотний літній день я вирішив здійснити давно заплановану поїздку в Нову Каховку. Приїхавши на місце, я вирішив в першу чергу подивитися стадіон. Враження від "Енергії" залишилися дуже позитивні. Стадіон, побудований ще у 50-х роках, відмінно зберіг свій первісний вигляд.

Пограундхопити в Італії мені мріялося давно. По-перше, все таки Італія вважається матір’ю ультрас-культури на нашому континенті, а по-друге, аж надто гарні стадіони у італійців. Нових тут, на щастя, практично немає, досі стоять старі арени з ЧС-1990. Крім того я ще жодного разу не бував в Італії. Для жителя півдня Німеччини це, до речі, більш ніж незвично, адже все німці хоча б раз відпочивали в Італії.

Берлін... Побувавши там багато разів, я ніколи не розумів, чому люди так туди прагнуть, а деякі навіть дуже люблять це місто. Брудний, неохайний та інші синоніми - це все про столицю ФРН. В принципі я так само ставлюся до Парижу і багатьох інших столиць, але Берлін у мене особливо виділяється в списку найгірших міст, де доводилося бувати.

Поїздка до Рівного планувалась цілий рік. Цілий рік звірялися календарі, щоб можна було ввідвідати все й одразу – великий футбол, футзал та таємничі форти в окрузі. Та на справі виявилось дуже складно все поєднати. На початку футбольного року вдалось зустріти «Кардинал» з його фанами на паркеті у Харкові, тому треба було скоріше планувати великий рівненьський футбол.

Вперше в житті вирішив пробити дві гри по ГХ-темі за один день. Для початку вибрав нескладний варіант з матчами в рідному місті. Обидва стадіони давно знайомі та все ж. О 14-00 на «Локомотиві» розпочалася гра «Полтава» - «Металург» (Маріуполь). Арена з усіх сторін оточена житловими будинками, тому побачити її усю одразу можна або з вікон тих-таки будинків, або з Іванової гори...

Традиційно, дербі Херсонщини викликає значний ажіотаж. Кожен матч між Кристалом та Енергією наповнений додатковими емоціями і боротьбою. Зі стартового свистка господарі взяли м’яч під свій контроль. Вже з перших хвилин емоції і напруження на полі почали зашкалювати. Було багато боротьби, грубих зіткнень і нервів. Хоча це - невід’ємна частина дербі.

Комплекcно-спортивна база Львівського державного університету фізичної культури «Скіф» знаходиться у східній частині Львова та межує з пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення – Личаківським парком. Стадіон «Сокул-Мацеж» (перша назва) був споруджений ще у 1897 році та вважається одним із кращих спортивних об’єктів міста.

У касах білети було розкуплено за декілька годин. Вгадайте ким? Ні, зовсім не простими людьми. Робітниці кас не дотримувались квот – 4 білети до одних рук – хоч усю трибуну за раз бери, так мабуть і сталося з найдешевшими квитками – їх не стало за годину. Це все на фоні того, що на МЮ білети були дорожчі за інщі матчі ЛЄ...

Відкривати календарний рік я відправився в Кемніц. Під час НДР місто називалося Карл-Маркс-Штадт. Радянська група Мегаполіс навіть на честь міста веселу пісню на мотив «Ландыши» склала. І хоча за рішенням референдуму в 90-му році місту повернули історичну назву Кемніц на честь невеликої річки, в місті не забувають і про стару назву.

Стадіон «Нафтовик» знаходиться в центрі Охтирки. Його основною «родзинкою» є розташування безпосередньо біля Свято-Покровського собору, збудованого в стилі українського бароко. Завдяки цьому арена вважається однією з найбільш мальовничих в Україні. Але також варто відзначити й головну трибуну, яка має дах та загалом виглядає сучасно.

Після появи інформації про те, що в славному місті Берислав буде відроджено першого чемпіона України сімферопольську Таврію, я загорівся подивитися на новий стадіон і нову Таврію. Вхід на гру був безкоштовним, а ще всім охочим роздавали безкоштовні програмки.

Гуляючи одного вечора по набережній та звернувши не в ту сторону, заблукав, неспроможний знайти дорогу до оселі. Швидко темніло. Проходячи дорогою, важко було що розібрати, але стадіон таки ледь-ледь був помітний при місячному світлі . Через декілька днів, проходячи повз стадіон (на цей раз йшли туди цілеспрямовано), бачимо картину - на полі є гравці.

Старий добрий "Спартак" у Житомирі протягом досить довгого часу приймав майже всі матчі, які тільки проходили у місті, поки у полі зору місцевої федерації футболу не з’явився "Колос". Наскільки мені відомо, історія цього стадіону починається ще у 1923 р., його побудували на місці старого парку.