Хоч в українській копанці й існує певна структура, але пірамідою її не назвеш. Деякі аматорські колективи цілком могли б підвищуватись до професійних ліг та виступати в них принаймні на рівні середняків другої ліги. Але їм такого «щастя» просто не треба, тож лишаються грати в обласних змаганнях.

Харків входить у ТОП-3 моїх любимих міст, до яких за будь-якої влучної нагоди я завітаю. Проте між відвідуванням місцевих стадіонів пролетіло майже сім років. Ще й колесо огляду залишилось у стороні. Потяг Одеса – Харків – Одеса не самий кращий за часом для подорожі в один день. Проте, у першій столиці є чим себе зайняти.

Тростянецький стадіон названо ім’ям дворазового олімпійського чемпіона у бігу на 5 та 10 кілометрів Володимира Куца, який народився в селі Олексине, Тростянецького району. Історія його життя описана на стенді біля вхідної брами. Також на честь легкоатлета встановлено пам’ятник.

6-й день туру. Команда розділилась. В мене транзит Львовом з Хмельницького до Стрия. Маленька хмельницька неприємність трішки сповільнила мене, але думок повернутись додому не було. Сьогодні середина нашого тріпу – повертати назад вже запізно.

Травневі свята тільки розпочинались, а задушливий «Еталон» вже мчав нас із Луцька до Тернополя, у якому я і Ч. повинні були дебютувати у якості копанкомандрівників. А допомогти у цьому нам взялися Остап, одеситка Юля та Німець, що чатував на файному вокзалі. Дорога виявилася досить довгою. Як-не-як три години у такій тарантайці не з найкращих випробувань. Добре, що навколишні краєвиди подекуди захоплювали та відволікали.

Стадіон «Шкільний», раніше «Портовик», знаходиться в самому центрі міста. До нього з Одеси можна дістатись на 25, 70 та 60 автобусі. Вийти на проспекті Миру та прямувати поміж домами в сторону моря. Завдяки такому розташуванні на стадіоні дуже гарна акустика – тому прекрасно чути про що говорять на трибунах, лавах запасних та кожного гравця на полі.

Стадіон "Зоря" був побудований в 1973 році і входить до складу однойменного спортивного комбінату, який належить ДП НВКГ «Зоря» — «Машпроект» (державне підприємство по виробництву газотурбінного обладнання). Історично футбольна команда підприємства виступає на миколаївському стадіоні "Зоря".

Ось і настав довгоочікуваний домашній матч КС "Карконоше" .Перші дві домашки я пропустив, в зв’язку з несприятливими погодними умовами (і не дарма, ті дві гри вони злили, а через дощі на трибунах майже не було вболівальників... жалюгідне видовище). По дорозі на стадіон, я так і не побачив жодної афіші до матчу. Проте побачив скупчення фанів біля другосортного кабаку.

Я не скажу що є прихильником ФК Жемчужина, але цей клуб як і ФК Реал Фарм представляє Одесу у Другій Лізі, і якщо ФК Жемчужина показує гідний результат, то ФК Реал Фарм перемогами вочевидь не блищить. Післе красивої перемоги ФК Жемчужини над ФК Суднобудівник Миколаїв (7-0) я ще раз переконався що вони гідно вийшли до Першої Ліги.

Стадіон "Гірка" був заснований у 20-х роках минулого століття. За польської доби на ньому проводили матчі команди "Гурка"(1922- 1934 рр.) та "Стшелєц-Гурка"(1934-1939 рр.). Згодом стадіон перейшов до спортивного товариства "Локомотив". Наприкінці 70-х років стадіон реконструювали, замінивши дерев’яну трибуну на цегляну...

Перші вільні від потягів вихідні травня – ще відпочиваємо від великого туру… але без футболу доволі сумно… у місті нічого не приваблює та море не надихає… в нагоді став обласний чемпіонат та гості Одеси з Дніпра :) В п’яти хвилинах від дому є селище – стара німецька колонія. На честь цієї колонії назвали футбольну команду...

Відомо,що у 30-х роках у Надвірній було три футбольні клуби: польска "Бистриця", єврейський "Гакоах" та український "Бескид". Домашні матчі надвірнянці проводили на майданчику, що знаходився на території нинішнього міського парку. Згодом у Надвірній державним коштом було зведено стадіон, відомий нині під назвою "Нафтовик".

Стадіон у Винниках був побудований та відкритий ще наприкінці 1930-х років. У 1954 році завершено будівництво нового стадіону по вул. Спортовій (за польської окупації там знаходилося польське спортивне товариство «Зоря»). У 1960-х роках було збудовано головну трибуну арени.

Назву стадіону «Розточчя» придумав і запропонував Орест Голинка (один із засновників ФК Гарай). Місто Гарай перебуває на Розточчі, а футбольна команда «Гарай» грає в футбол на стадіоні «Розточчя». Ця пропозиція щодо назви команди і стадіону була відразу ж підтримана. У 50-70-ті роки футболісти, як правило, переодягалися в футбольну форму на вулиці під старими липами, вмивалися з відра, а іноді після дощу і з калюжі.

У понеділок я з Відня попрямував до Братислави, де провів два дні без футболу. Проте мені вдалося відвідати Štadión Pasienky, де нині проводить свої домашні матчі головний клуб столиці Словаччини Слован. Стадіон дуже схожий на Локомотив у Сімферополі. Єдина відмінність - інші освітлювальні щогли і кущів перед трибунами не спостерігається.

Восени минулого року відбулося відкриття оновленого стадіону «Динамо». Він потрапив до списків програми «Хет-трик» і міжнародна футбольна асоціація виділила кошти на новий штучний газон. Задля збільшення розмірів ігрового поля до стандартних прибрали бігові доріжки і вирізали фруктові дерева, що росли біля стін мусарні.

Оскільки вибір був невеликий, а день робочий, то на матч довелось відпроситись з роботи, щоб не спізнитись на маршрутку і на сам футбол. Зустрівшись в обумовленому місті з леді Т., вантажимось в транспорт та рушаємо в напрямку села Погребів Броварського району Київської області. Прибули за годину до гри, котра мала розпочатись об 18:00.

Приїхав я в Каховку впритул до початку матчу. Прогулятись по місту і зацінувати ще один місцевий стадіон "Олімпійський" у мене не було часу, тому я відразу відправився до місця призначення. Стадіон "Авангард" знаходиться в самому центрі міста, всього в кількох хвилинах пішки від автовокзалу.

Шукаючи плани на вихідні, я вибирав між матчами в Херсоні та Каховці. Оскільки в цей день у Бериславі був запланований матч аматорського чемпіонату України, я вирішив пробивати "двійник" (а якби "Енергія" з Нової Каховки не грала на виїзді, я б замахнувся на рекорд - на "трійник"). Розрахувавши свою поїздку майже похвилинно, я вирушив в дорогу.

До Австрії я стартонув з міста Брно, де у попередній день подивився матч вищої ліги Чехії. За півтори години поїздки в сучасному автобусі я прибув до Відня. Насамперед купив собі квиток на громадський транспорт на 24 години і поїхав до західного вокзалу. Залишивши рюкзак в камері схову, я відправився поїсти американських свинячих ребер.

У суботу заглянув у календар першої ліги і побачив цю гру. Одразу згадалося, що останні домашки цього сезону «Полтава» буде проводити на Крутому Березі. Чому б не пробити по ГХ ще один стадіон – подумалося мені, і я закинув пропозицію у чат полтавських поціновувачів копанки.

В кінці квітня редактор нашого фанзіну сурмив спільний тур нашої команди по західній Україні, на якому і був представлений перший випуск фанзіну «Копанкомандри». Спочатку я не знав чи зможу відвідати цей важливий захід, але щойно дізнався, що така можливість у мене є, почав планувати свій маршрут...

Цей граундхопінг вийшов спонтанним. Все тому, що через безсонну ніч я проспав і не поїхав на свій опольский "двійник". Прокинувшись і зрозумівши, що я прогавив свій давно запланований ГХ, за якихось півгодини я відшукав найцікавіший матч поблизу, зібрався і висунувся в дорогу. Пощастило, що матч 4 ліги проходив в якихось 5 км від мого місця дислокації.

Ще задовго до того, як я дізнався що таке граундхопінг, у мене було бажання відвідати якщо не всі, то більшість стадіонів в Миколаївській області. Наразі, як свідомий хопер, я взявся за цю справу. Через участь у весняному турі з українською командою я пропустив перший тур чемпіонату області. Але вже з другого кола я взявся за виконання задуманого.

Дізнатися в якому році був побудований стадіон в місті з 200 річною історією, мені так і не вдалося.Але відомо, що у 1963 році коли смт. Баштанка стала містом, було проведено першу реконструкцію стадіону "Колос". Саме на цьому стадіоні на початку 70-х років розпочав свою тренерську кар’єру видатний укрїанський тренер Євген Мефодійович Кучеревський.