Тясмин (Олександрівка) - Арсенал (Новоархангельськ) 0:2 (23.05.2021)
17 червня 2021
Тясмин (Олександрівка) - Арсенал (Новоархангельськ) 0:2
17:00. 25 травня 2021 року.
смт. Олександрівка. Стадіон ім. Миколи Шишки. 100 глядачів
Чемпіонат Кіровоградської області. Перша ліга.

Як годиться, за традицією, зібрались копанкомандрівники в одне місто, а опинилися в іншому... Як це було? Зустрівшись на гарненькому автовокзалі на півночі міста Миколаєва, ми рушили в Бобринець на матч чемпіонату Кропивниччини. Дорога, яку я колись давно проходив автоспином та згадував як одну з найгірших, виявилась нарешті відремонтованою. На півшляху автобус водій зупинєвся на перепочинок коло гастроному-автостанції у Возсіятському. Нас зацікавила невеличка кав’ярня, що знаходилась упритул до згаданої будівлі та мала назву Friends. Всередині нікого, але хлопчина, що якраз віді’їжджав з найближчого двору, покликав дружину, яка ледве не в піжамі вибігла та зварила нам кави. Дівчину вочевидь потішила наша українська, й вона поцікавилась звідки такі козаки до неї завітали. Насолодились ранковим напоєм та рушили далі, й невдовзі опинились у Бобринці. Ще з вікна автобуса нам здалося, що зі стадіоном щось не так. Прибивши на нього виявили, що матч сьогодні тут точно бути не може - поле не лише не покошене до гри, а ще й порите кількома канавками. Напевно місцеві не встигли із завершенням робіт із встановленню поливу поля. Дзвінок предмтавникам команд все розставив по місцях - бобринецькиц Новатор гратиме у Долинській, а єдиний наш план Б - їхати в Олександрівку з пересадкою в Кропивницькому. Успішно взяли останні два сидячі квитки у тісний "спринтер" в облцентр, перетнули Кропивницький на тролейбусі та сіли у файний "Ікарус" до кінцевого пункту призначення. Даниц автобус виявився просто шикарним за комфортом, покраще за перероблені німецькі вантажні автобусі та жорсткі й брутальні "еталони" і ко.

Олександрівка - містечко біля залізничної станції Фундукліївка. У тих, хто читав "Холодний Яр" ця назва має розворушити щось усередині - йой, я тут, біля Чорного лісу! І цей дух місцевості я на собі таки відчував.

Часу до гри лишалось небагато, та й крім головної вулиці міста гуляти особливо й не було де. Взявли дві піци та ще трохи різного та й пішли до стадіону ім. Миколи Шишки. Арена виглядає чудово - дві невисокі трибуни уздовж поля, додаткові спортивні майданчики на території, і все таке доглянуте і гарненьке. Зрозуміло чому кропивницький "Олімпік" їздити сюди проводити свої домашні матчі! Але на нас чекала гра місцевої команди "Тясмин". В очікуванні початку дійства засіли в тіні дерев, з’їли італійські страви українського виробництва та ледве не поснули з повними животиками, пригріті сонечком та розслаблені пивцем.

"Тясмин" відверто провалив початок сезону, пропустивши непристойно велику кількість голів. Гості теж не топ, але справи їхні відчутно кращі. Тож гра відбувалась за невеликою переваги гостей. Вони і забили єдиний гол у першій половині. Хоча гол той вийшов курйозним - удар метрів із сорока видався невдалим, тож шкіряний не швидко прямуваі у бік воріт. Воротар наче все бачив і контролював, проводжаючи м’яча на вихід повз ворота, але ж ні - куля ішла у ворота та опинилась у сітці на очах у білолашнього!

Обійшовши довкола поля ми присіли неподалік сектору дідів, які розпивали міцненьку в затінкц на краєчку трибуни. Цікаво було послухати їхні дискусії стосовно спершу роботи на заводу та заміни воріт, а згодом... віа-гри! Як далеко може зайти обговорення побутових питань серед дідів Олександрівки. Коли ж розмова перейшла в русло "Зеленський - синок Коломойського та Медведчука", ми рушили подалі. Немає нічого гіршого, ніж слухати обговорення політики українцями.

В перерві з роздягальні господарів долинали емоційні оцінки безпорадності як в попередні грі, так і в сьогоднішній. Але нічого не допомогло, "Арсенал" лише закріпив перевагу в другій половині та довів зустріч до справедливої перемоги. Можна припустити, що невисокий глядацький інтерес зумовлений саме невдалими виступами команди. Були б перемоги - було би й більше народу. Такі вони - вибагливі українські вболівальники.

Роз’їзд по рідних містах розпочався із уже зачиненої автостанції на краєчку Чорного Лісу, який знову навіяв дух Холодного Яру. До Кропивницького нас підхопив автобус Автолюкс, що виринув із темряви наче привид. Далі ж усе було би гладко, адже я мав нічний потяг до столиці, а Корабел запронював автобус до Миколаєва на начебто надійному Busfor’і. Але дзвінок стосовно уточнення місця посадки обернувся кепською новиною - рейсу немає, він з’явився у продаі випадково. Фанатська любов та шана Укрзалізниці - діаметральна протилежність до автобусних перевезень в нашій країні. Ситуація вкрай неприємна, адже шановному дуже важлмво опинитись вранці на робочому місці. Я навіть слів підтримки знайти не міг, адже казати неправду погано вмію. Але підтримати все ж вдалося. Опинившись на вокзалі табло із розкладом підкидає рятівний варіант - прохідний потяг Дніпро- Одеса до Вознесенська. Не Миколаїв, але все ж краще. Хапаємо на нього останній квиток (!), і в підсумку Корабел все ж потрапляє на роботу в останній момент. Отож безмежна подяка долі за прихильність до шукачів пригод, та Укрзалізниці за те, що вона є!