Дністровець (Білгород-Дністровський) - Кулевча 1:2 (07.11.2020)
13 листопада 2020
Дністровець (Білгород-Дністровський) - Кулевча 1:2
15:00. 7 листопада 2020 року.
м. Білгород-Дністровський. ДЮСШ. 130 глядачів
Чемпіонат Одеської області. Вища ліга.

Після того як мої канікули збіглися з відпусткою дружини, було вирішено поєднати приємне з корисним. Благо в Одеській області на цих вихідних розігрувався останній тур чемпіонату. З доступних локацій ми вибрали Білгород-Дністровський, де є досить пристойний стадіон з нашого довідника та Аккерманська фортеця, яку вже давно хотіли відвідати.

Виїхавши ще до світанку, рано вранці ми були в Одесі. Не гаючи часу ми пересіли у спринтер, який минаючи прикордонні пости України і Молдови, злегка заїхавши на територію сусідів, за півтори години домчав нас до мети.

До матчу у нас залишалося ще пристойно часу, але як виявилося в самому місті дивитися було абсолютно нічого. Тому щільно підкріпившись англійським сніданком і вгамувавши спрагу ізмаїльським пивом
(офіціант так і не зміг відповісти на моє каверзне запитання, чи правда це пиво з Ізмаїлу або це тільки назва на честь однойменного міста) ми вирушили в бік головної визначної пам’ятки міста. Крокуючи одній з вулиць яка веде до фортеці ми були приємно здивовані архітектурою, така собі суміш Полтави, Херсона та Одеси. Але величезний мінус в тому, що старі і дуже привабливі будівлі розвалюються і місто по суті втрачає свій вигляд.

Прийшовши до місця призначення, перше, що кинулося в очі, це футбольне поле, яке розташоване біля підніжжя фортеці, на якому мирно пасуть кіз місцеві бабусі. Зовнішній вигляд Аккерманської фортеці вразив. Але ще більше вразило внутрішнє життя замку. Провівши тут весь вільний час ми вирушили на матч.

В останньому матчі туру зустрічалися місцевий Дністровець та команда з Саратського району ФК Кулевча. Що стосується гостей, то це команда з чотирьохтисячного села де 96% населення складають бессарабські болгари.

У цьому матчі команда гостей не залишилася без підтримки, і на виїзд приїхало близько двох десятків вболівальників. Перед початком матчу молода частина виїзних вболівальників розважалася з м’ячем на полі, в той час як діди розігрівалися болгарським самогоном. Приїжджі компактно зайняли одну трибуну, з якої протягом матчу лунала не зрозуміла мова. І тільки вітчизняний мат був чітко зрозумілий.

Свого роду традиція в аматорських змаганнях - матч почався з десяти хвилинним запізненням. На трибунах зібралося близько 130 вболівальників, які розмістилися по всьому периметру стадіону. Навіть не добудована трибуна знайшла своїх вболівальників. Суддя вивів команди на поле, пролунав свисток і команди почали потихеньку розгойдуватися. Перший тайм протікав під диктовку господарів і вже в середині тайму аккерманці повели в рахунку. Але не довго музика грала, і лише за три хвилини українські болгари з пенальті зрівнюють рахунок.

Далі йдуть взаємні атаки, але у футбольній м’ясорубці більше щастить гравцям з Кулевчи, які камбечать перед свистком на перерву. У другому таймі загострення пристрастей зростає з кожною хвилиною. Майже відразу "ламають" гравця Кулевча і слідом за ним "вирубують" м’ячем його одноклубника. Дві вимушені заміни для гостей.

На трибунах, як і прийнято в нижчіх лігах присутній дід "на веселі", який рве горлянку в ім’я Дністровця та заводить всю трибуну. За час матчу вже всі вболівальники знали, що дід патріот Аккерману і він щиро любить свою команду, він встиг розповісти про свої блатні зв’язки та про те, як раніше любили футбол в місті.

Головний уболівальник міста продовжував кричати на весь стадіон "Аккерман вперед!". Господарі рвалися вперед і атакували все сильніше і сильніше. Футболісти обох команд не прибирали ноги, йшли в стики, штовхали один одного і крили матом. В одній з таких сутичок гравець Кулевча "взяв на Одесу" (саме так було написано в протоколі до матчу) гравця суперника, за що і був видалений (фраза "Взяти на Одесу" пішла з одеського жаргону і означає вдарити супротивника головою в груди). З горем навпіл, масову бійку вдалося розняти. Матч продовжився з іще більш сильним напруженням пристрастей. Вже весь стадіон гнав дністровців вперед. А головний вболівальник "злився" ще до кінця матчу, бадьорою ходою він наздоганяв свого товариша по чарці та кричав йому в слід "Олексій, ви куди?" на що найближча трибуна вибухнула від сміху. Йшли останні додані хвилині матчу, голкіпер господарів біжить у карний майданчик суперника на подачу кутового (хлопець "метр з кепкою"). Подача ... той самий низькорослий голкіпер в неймовірному стрибку пробиває в дальню дев’ятку, але його колега робить божевільний сейв. Стадіон реве. Ще спроби і... фінальний свисток. Гравці і запасні Кулевчі несамовито радіють і стрибають один на одного. Команда з маленького села взяла бронзу в цьому сезоні.

Начебто і все. Свисток пролунав, вболівальники встали зі своїх місць і рушили на вихід. Але один з піддатих болгарських дідів кидає фразу в сторону місцевих дідів: "Ідіть до церкви, може тоді виграєте". Далі йде масова сутичка дідів, тягання один одного за барки, штовхання в груди і якби не молодь, могло б статися масове побоїще дідів, в якому приїжджим нічого хорошого не світило.

Далі в нас була дорога до Одеси та ще півтора дні кутєжа у місті біля моря.