Стадіон "Спартак" (Херсон)
27 серпня 2020
"Спартак"
Адреса:Віськовий провулок, 1. Херсон.
Збудовано:1896 рік
Місць:Лишилось декілька дерев’яних лав
Поле:Трав’яне. Не придане для проведення матчів.
Освітлення:відсутнє
Табло:відсутнє
Актуальність23.08.2020

Спартак - один із найстарших стадіонів України, який зберігся (хоч і в жахливому стані) до наших днів. І, звісно, він є найстарішим стадіоном Херсона. Хоча спочатку це був лише спортивний майданчик Херсонського товариства сприяння фізичному вихованню дітей. Після захоплення влади більшовиками майданчик отримує назву імені Фрунзе, а пізніше перейменовується в стадіон ВОДНИК. В 1930-х роках був реконструйований, з’явились перші трибуни. Відомо, що стадіон використовувався німецькими військами під час Другої світової війни. Після відступу німців та повторного приходу більшовиків перший матч на стадіоні був зіграний вже 4 червня 1944 року. У 1944 році стадіон стає частиною ДСТ Спартак і отримує сучасну назву. До 1962 року (відкриття КРИСТАЛУ) був головним стадіоном міста. З початку 1990-х років починає занепадати. У 2015 році були плани відремонтувати стадіон для потреб сімферопольської Таврії на кошти УЄФА. Але, на жаль, цим планам не судилося збутися. Зараз стадіон для проведення футбольних матчів непридатний.

На території стадіону функціонує Школа боксу, завдяки якій на стадіоні бувають люди – боксери використовують майданчик з турніками. Також на частині поля можна грати в міні-футбол – стоять маленькі ворота, трава більш-менш пострижена. Коли я був на цьому стадіоні 2 роки тому, то якісь люди смажили тут шашлик, але цього разу, слідів від багаття видно не було. Будівлі сусіди Спартаку належать СБУ та іншим державним специфічним підрозділам, тому люди особливо там не вештаються, адже майданчик з усіх сторін оточений парканами та колючими дротами.

Щороку природа підтискає бетонні конструкції, так що трибун вже майже і не видно. І аби я не був допитливим, то міг би і не шарудіти чагарниками. При ретельному вивченні кущів, які густо поросли на трибунах я виявив у декількох місцях дерев’яні лавки, що збереглися. А бетонні стовпчики, до яких раніше кріпилися місця для сидіння є майже по всьому периметру. Надій на порятунок стадіону майже немає, я думаю, що і вхідна брама, яка хоч і в поганому стані, але збереглася, скоро зникне, бо будівлю, що стоїть поряд з нею реконструюють, а отже всюдисущі пазурі будівельників доберуться і до вікової історії.