Базис (Кочубіївка) - Джуніорс (Шпитьки) 2:1 (06.06.2020)
09 червня 2020
Базис (Кочубіївка) - Джуніорс (Шпитьки) 2:1
14:00. 6 червня 2020 року.
с. Шпитьки. "Колос". 16 глядачів
Меморіал Миколи Кирсанова.

В Шпитьки я потрапив майже випадково, адже спершу збирався їхати на іншу гру, адже ці команди маги грати на стадіоні, який я вже пробивав. Але в п’ятницю з’явилась інформація про перенесення гри на шпитьківський стадіон Колос, тому я вирішив його пробити, бо раніше тут не бував. З Києва в село їздить автобус раз на сорок хвилин, тому його довелося трохи почекати, а потім ще й тягнутися в заторах, хай їм Грець!

Примчавши в Шпитьки одразу рушив на стадіон, який знаходиться обабіч старого, проте охайного парку, який славиться своїми віковими деревами. Деяким дубам понад 500 років, також представлені вікові сосни та інші дерева. Відповідно і запах на стадіоні шикарний, незважаючи на синтетичне покриття. Під час матчу також можна насолоджуватися співами птахів, яких тут чимало. Із живності ще були помічені величезні равлики, що постійно намагалися вскочити під ноги і забруднити черевики. Але повернемося до стадіону. Дерев’яні лави в три ряди, що знаходяться в периметрі арени здатні вмістити 100 людей. Якщо взяти до уваги, що в самому селі проживає трохи більше двох тисяч людей, то місткість стадіону виглядає пристойною. В цей день, якщо не рахувати представників команд, бажаючих подивитися на гру виявилось небагато - 16 людей, рахуючи дітей, і не рахуючи собаки.

Агро-команда Базис виглядала майстернішою і забила два голи, на шо місцеві хлопці змогли відповісти лише небезпечними моментами наприкінці гри. Проте ні смутку ні журби результат не викликав, адже завтра у гравців була ще одна гра. Треба сказати, що матчі поставлені на потік, аматорам нема коли ані сумувати, ані відлежуватися після виснаження. Після матчу хлопці приймали літній "дачний" душ на дворі та перевдягалися в металевих контейнерах переобладнаних у роздягальні. Простота і романтика любительського футболу! Ну і звісно про маски або які інші індивідуальні засоби захисту ніхто не чув. Тут все, як було колись.
Вже йдучи додому бабця, що сиділа по вулиці запитала як зіграли. Я не одразу второпав, що вона глухувата, тому прийшлось декілька разів повторити їй, що програли.