Гірник (Кривий Ріг) - Кристал (Херсон) 1:0 (26.08.2018)
28 серпня 2018
Гірник (Кривий Ріг) - Кристал (Херсон) 1:0
17:00. 26 серпня 2018 року.
м. Кривий Ріг. КЗРК. 1400 глядачів
Чемпіонат України. Друга ліга.

Перша частина тут.
Присвятивши першу частину дня різноманітним стадіонам Кривого Рогу та накрутивши чимало кілометрів місцевим транспортом, я приїхав до стадіону шахти «Жовтневої», або ж, як мені більше до вподоби – КЗРК. Маючи достатньо часу до гри, я вирушив до супермаркету, набрав різних там різних смаколиків та припав на лавочку в місцевому парку на обід. Херсонські фанати якраз прибули на вокзал та вирушали маршруткою до стадіону, тож я набрався нових сил та ще допоміг жіночці похилого віку відкрити пляшку жигулівського.

Нарешті херсонці прибули, й невеликою компанією ми вирушили на берег річки Саксаганка, що протікає повз стадіон. До речі, не так далеко (принаймні за місцевими відстанями) від нас була водойма у яких навіть можна купатися, але йти туди ми так і не наважились, мудро обравши споглядання іншої водойми із затінку дерев та звісно ж із споживанням прохолодного пінного напою. Так за футбольними балачками і минув час до гри.

Об’єднавшись з усім складом кавунових виїздюків, ми рушили на стадіон. Керуючись принципами «гості не платять, і граундхопери також», ми впевнені подолали єдину перешкоду між вулицею та трибунами. Я заходився знімати арену, а херсонці розвішувати свої знамена. Загалом з берегів Дніпра на берег Саксаганки дісталося 14 мандрівників. Жодного укриття для глядачів на трибунах немає, і якщо на головну трибуну, на якій збирались місцеві, принаймні частково падали тіні дерев, та й взагалі сонце світили у спину, то бідолашним гостям довелося шизіти за Кристал проти палючої спеки. Я не став мучити себе таким випробуванням, тож знайшов непогане місце на бетонній плиті майже навпроти гостей та неподалік місцевих любителів футболу.

Публіка на стадіоні зібралась відповідна. Вихідна неділя, робочий клас, все у ті славні часи, коли я їздив за свій клуб на матчі сюди в Кривий Ріг та на Донбас. Хтось мовчки дивиться гру, хтось катає дитину на возику уздовж трибуни, хтось матюкається. Потішила зустріч двох споріднених сердець. Мужик, втомлений усіма пройденими за вихідні градусами, намагався завести сектори до полум’яної підтримки Гірника, але його вигуки та особливо рухи кінцівками не вразили глядачів. Усіх, крім одного, такого ж втомленого. Зав’язався діалог, і схоже було, що з невідомих мені причин справа дійде до дотику руки першого до пики другого, та хлопцях вдалося порозумітися й вони взялись завзято горланити й прославляти ФКГКР. Іншою яскравою персоною, наче з минулого, була малолітня ша… вибачаюсь, дівчина, що накурювала компанію оточуючих її хлопців єдиною цигаркою. Завершивши ритуал, вони вирушили на протилежний бік трибуни. Як розумієте, на криворізькій трибуні панувала своя неповторна атмосферна, спостерігати за якою мені було цікавіше, ніж за подіями на полі. Кривий Ріг – це такий особливий світ, і якщо цей робочий клас не голосував би за ту пику, що дивиться на криворізький електорат з білбордів, я би сказав, що цей світ прекрасний і має таким і бути для різноманіття мандрів нашою великою країною.

Стосовно херсонців, то їх було достатньо добре чути. Хоч заряджали вони не надто часто, але вже той факт, що вони витримали ту пекельну криворізьку спеку вже достатній аби викликати поваги. Врешті решт, незважаючи на поразку, гравці усім складом потисли руки своїм фанатам, а отже були справді вдячні їм за підтримку.

Але до того, як суддя дав фінальний свисток, сталась одна дивна подія. Невеликий моб до того неопізнаних молодиків небезпечної зовнішності, який провів всю гру на секторі господарів (не такий то сектор, скоріше кілька чоловік з прапорцями), підійшов до гостьового сектору та із зарядом «ЦСКА!» став провокувати херсонців до перемаху. Яким боком армійським клуб торкається цього міста та матчу двох інших команд залишилось загадкою як для мене, так і для херсонців, які просто мовчки подивились на цю виставу та й забули.