Балкани (Зоря) - Рух (Винники) 1: 1 (11.11.2017)
12 листопада 2017
Балкани (Зоря) - Рух (Винники) 1: 1
13:00. 11 листопада 2017 року.
с. Зоря. ім. Бориса Тропанця. 1500 глядачів
Чемпіонат України. Перша ліга.

Футбольний клуб "Балкани" зацікавив мене ще кілька років тому, коли команда тільки починала свій шлях у ААФУ. Самобутній клуб з маленького села, створений з метою об’єднання болгарської громади яка проживає в тих краях. Стрімкий зліт команди з аматорів до першої ліги професіоналів, побудований стадіон практично з нуля. Що ще може бути цікавіше?
Дочекавшись осінню частину чемпіонату і ранній початок матчів, було вирішено їхати до Бессарабії. Виїхавши ще вночі, рано вранці я прибув до Одеси. Пересівши там на маршрутку до Вилково, майже відразу після відправлення я вирубався, прокидаючись тільки коли прикордонники заходили да автобуса. Дивне відчуття, ніби не їдеш за кордон, а прикордонні пости все одно доводиться перетинати. Мало не проспавши свою зупинку, я поспішив вискочити на автостанцію Сарати, де я був ошарашений ... перше відчуття від побаченого, що я потрапив в якийсь циганський табір. Одноногий румун грає на акордеоні, натовпи людей незрозумілої зовнішності та автостанція без диспетчера у стилі 50-х років. Я був в шоці ... куди я потрапив. Але варто було мені поспішно піти з цього пекла подалі до центру, моя думка змінилася. Цілком акуратний райцентр з двома стадіонами і затишним центром. Відвідавши місцеві арени і пару пам’яток, я висунувся в бік найближчого села Зоря.
Подолавши шлях близько п’яти кілометрів через селище, залізничні колії та уздовж траси, я прибув до стадіону "імені Бориса Тропанця". У цей момент якраз проходили приготування до матчу, гравці молодіжки під пильним наглядом тренера протирали сидушки на трибунах. Оглянувши стадіон я відправився в центр села з метою вивчити його на предмет різних цікавинок і подивитися ще одну місцеву арену. Зоря залишила приємні враження, таке собі зразково-показове село з яскраво пофарбованими парканами і затишними будиночками. Але найбільше мене приємно здивував другий стадіон села, арена в британському стилі з критою трибуною і дерев’яними лавками.
В гості до "Балкан" вже не перший рік приїжджають футбольні туристи, але місцеві здається так і не звикли до цього. Я постійно ловив на собі здивовані погляди місцевих жителів.
По дорозі на матч, я зайшов в придорожнє кафе де перекусив якимись болгарськими смаколиками запивши цю всю справу молдавсько-німецьким пивом. Прийшовши за пів години до початку матчу, біля стадіону вже юрбився народ, велика частина якого була з розами улюбленого клубу. Вхід був безкоштовним, а в навантаження дівчата які торгували атрибутикою давали програмку до матчу. У першому таймі стадіон був майже повністю заповнений. Кілька сотень уболівальників розташувалися на схилі та дивилися матч стоячи. Я ж розмістився на головній трибуні, звідти і переглянув весь перший тайм. Недалеко від мене був домашній ультрас сектор, який складався з десяти активних суппортерів і близько п’ятнадцяти особин підліткового віку, які час від часу підтримували своїх старших товаришів. Головною "фішкою" місцевих ультрас служили чотири барабанщика, які в унісон барабанили цікаві мотиви, тим самим підганяючи свою команду вперед.
Перший тайм пройшов у рівній боротьбі, часом Балкани на правах господарів брали перевагу в свої руки. У перерві вболівальники рвонули підкріпитися і випити. Я ж пішов разом з усіма, з метою зацінити місцеве кафе. Стадіонним кафе виявився "намет" в якому готували каву, чай, продавали закуски та розливали з дволітрових пляшок пиво!
У другому таймі я відправився на протилежну сторону стадіону, звідки і додивився матч. Паралельно слухаючи як місцеві незрозумілою мені мовою лаяли команду суперника і Володимира Мазяра. Який раз у раз кричав на футболістів, кидався на суддів і вибігав на поле. В кінці першого тайму футболісти Руху відкрили рахунок. Але місцеві вболівальники не сумували, а навпаки гнали свою команду вперед. Ультрас ще активніше почали бити в барабани і підтримувати своїх. Під завісу матчу господарям матчу вдалося відігратися, реалізувавши зароблений пенальті. Вболівальники були засмучені нічиєю, але при цьому всім стадіоном аплодували і дякували своїй команді.
Після матчу я відправився до траси, де через півгодини вдало вписався в маршрутку і ввечері вже був удома.