Vidir - Njardvik 2:3 (09.09.2017)
25 вересня 2017
Vidir - Njardvik 2:3
14:00. 9 вересня 2017 року.
Garður. Nesfisk-völlurinn. 272 глядачів
Чемпіонат Ісландії. Дгуга ліга.

Матч лідерів третьої за силою ліги Ісчландії вдався на всі 100! Дві команди майже із сусідніх міст (відстань від Гардура де проходила гра до Н’ярдвіку біля 20 км), обидві претендують на підвищення в класі. До звітного туру гості йшли в турнірній таблиці першими, господарі – третіми. Чемпіонат в Ісландії грають по системі весна-осінь, тому першість вже наближається до фінішу, а з 12 команд, що грають в цій лізі право на підвищення зароблять лише дві.

Отже, погожий суботній день, матч призначено на 16:00. Ще задовго до того як відвідини матчу стали реальними я продивлявся фото стадіону в інтернеті. Здавалось би невелика арена, що знаходиться в маленькому місті не має визивати зацікавлення, але не у випадку з Ісландією. Отже, містечко знаходиться на південному заході країни на півострові. Стадіон втоплений в пагорб, що розташовуються навколо нього. З одного боку пагорба видніється грендланське море над яким постійно круждяють зграї птахів. Глядачі розташовуються на двох трибунах. Одна з них – типова. Має пластикові сидіння. Інша – природна. Сходи, що зроблені з землі густо поросли травою. Саме на цих сходах і гуртувалась більшість місцевих любителів футболу. Гості ж, так так, були і гості, що приїхали підтримати свій клуб розташовувались на пластику. Їх було близько 40 людей.

Вхід на стадіон коштує 1000 ісландських крон, що є еквівалентом 250 грн. На єдиному вході стоїть будка без жодного напису з якої білявка продає квитки. Тут же є калітка яку сторожує дідуган років під 70, що не пускає зайців на матч. При тому, що з пагорба по ту сторону загорожі прекрасно видно весь стадіон і всі подіїх на ньому. Стадіон має свою адміністративну будівлю. Де окрім роздягалень і кімнат з табличками WC є точка продажу снеків і напоїв, а також невелике приміщення накшталт кафетерію де в прямому ефірі йде матч, який знімає на одну камеру працівник клубу.

Фанатів у нашому розуміннні обиі команди не мали. Глядачі більш-менш спокійно спостерігали за матчем, сплески емоцій я фіксував лише під час небезпечних моментів або після забитих голів. Окремо відмічаю п’ять-шість місцевих хлопців середнього шкільного віку, що мали барабан, в який періодично калатали та вигукували простенький заряд. Можливо саме ці юнаки за 10 років наведуть шороху в ісландській ультрас сцені, як знати. Окремо відзначаю, що в чаші стадіону крутилось багато дітей, котрі забавляли себе іграми в кеча, та спусканням на пузі по зеленій траві з пагорбів вниз головою.

Першими відзначились гості, забивши м’яча з пенальті, але в другому таймі господарі спершу відквитали гол, а потім на 84-й хвилині вийшли вперед. Публіка була в екстазі, як раз в цей час пішов невеликий дощик, який є звичним ділом для тутешніх мешканців, тому на весь стадіон я нарахував аж одну парасолю. На куражі футболісти Відіру помчали вперед і ледь не забили третього голу – голкіпера гостей врятувала поперечка. Дзвін поперечки наче перевернув стрілку фарту на гравців Н’ярдвіку, котрі вже в доданий арбітром час забили два голи і вирвали перемогу, яку святкували після гри досить довго. Як виявилось, ця перемога забезпечила їм підвишення в класі на наступний сезон.

Я теж не поспішав після завершення матчу йти геть. Подивився як гравці обидвох команд спокійно спілкуються із своїми шанувальниками та шанувальницями. Ще раз охопив поглядом стадіон, адже місто Гардур поступово поглинається морем, і, можливо, скоро воно зникне з карти, а разом з ним і місцева футбольна арена. А далі, як і більшість присутніх, рушив до автівки, що була припаркована під стадіоном. Матч завершено.