Нива (Тернопіль) - Агробізнес (Волочиськ) 0:2 (06.05.2017)
01 липня 2017
Нива (Тернопіль) - Агробізнес (Волочиськ) 0:2
16:00. 6 травня 2017 року.
с. Великі Гаї. "Сокіл". 300 глядачів
Аматорський чемпіонат України.

Травневі свята тільки розпочинались, а задушливий «Еталон» вже мчав нас із Луцька до Тернополя, у якому я і Ч. повинні були дебютувати у якості копанкомандрівників. А допомогти у цьому нам взялися Остап, одеситка Юля та Німець, що чатував на файному вокзалі.

Дорога виявилася досить довгою. Як-не-як три години у такій тарантайці не з найкращих випробувань. Добре, що навколишні краєвиди подекуди захоплювали та відволікали. Прибувши на місце, ми зустріли німецького одесита та місцевого Ярослава, що взявся стати нам гідом та коротко показати місто. За півгодини ми вже сиділи у «Ковчезі», хоч і не по парах, але нам було досить добре на затишних палубах, де гармонійно поєднувалася наша компанія, українська та грузинська кухні, а також смачне крафтове пиво. Якщо будете в тих місцях, обов’язково скуштуйте хачапурі по-аджарськи, це просто неймовірно!

Після невеличкого перекусу ми вирушили до місця дислокації, де повинні були скинути шмот, але завбачлива хазяйка перестріла нас ще на вулиці та уважно оглянувши дозволила увійти лише двом, інші ж повинні були валандатися вулицями, зазираючи у вікна пабів та розглядаючи місцевість.

Владнавши справи ми визвали два мотори та помчали у Великі Гаї, де й мала грати «Нива» з «Агробізнесом». Шляхом ми заскочили до Ярослава, котрий захопив банери та подарункові стікери, і за якихось десять хвилин були біля стадіону. Сам стадіон явив собою приємну зелену галявину вздовж якої стояли трибуни. Одна з них, центральна, була поділена на дві частини та знаходилася під накриттям. Вона розмежована роздягальнею та, певно, віп-трибуною, інша ж явила собою відкриту терасу з пластиковими сидіннями.

Після коротких оглядин ми покрокували до магазину, де вже збиралися місцеві любителі футболу, з-проміж яких виглядав і адовий «оболончик», що вчора відвисав з нами у Луцьку на грі «Ворскли». Привітливо помахавши нам келихом з пінним він поринув у розмову з черговим знайомим, а наша компанія затарившись відправилась на співоче поле.

На співочому полі ніхто не співав, втім сиділа група виїздюків, що споживала харчові запаси, ласо примружуючи очі на сонці, та група дідків, котрі як справжні олдскулери мали при собі два слоїки: один з прозорою інший з вишневим компотом. Доповнювали цю сцени кепки з сіточкою та написом «USA» і якісь незначні наїдки. Після швидкого споживання вони перемістилися на трибуну, куди за кілька хвилин потопали й ми, попутно передавши привіт Тарасу, що споглядав за всім цим з-за кущів.

До гри залишалось ще двадцять хвилин, тож команда копанців босоніж проекзаменувала смарагдовий газон та відправилась на трибуну до тернополян, котрі ніяковіло стояли та видзвонювали один одного, збираючи движ. Гості ж у своїх п’ятнадцять облич вже розгорнули банери та щось активно заряджали.

Гра розпочалася доволі цікаво, вже на першій хвилині хавбек гостей з правої бровки закинув за комірчину кіперу господарів, що не дуже сподобалося вболівальникам «Ниви». Заряди з домашньої трибуни почали лунати у середині тайму, гості ж достатньо активно підтримували своїх і ті доволі швидко забили вдруге. Неприємний епізод стався у середині тайму, коли біля карного майданчику «Агробізнесу» один з футболістів «жовто-зелених» у боротьбі з захисниками впав без тями. Лікарі довго вовтузилися з ним, доки швидка не забрала бідолашного гравця. Як покотилася потім трибунами новина: «у Юрка струс мозку».

У другому таймі я здебільшого спілкувався з тернополянами, котрі розповідали про свої славні часи, майбутні плани та наступний сезон, коли вони мають повернутися до другої ліги. Німець та Чубайс часу не марнували, почергово задовбуючи бокових, бігаючи за ними наче тінь, доки четвертий арбітр не засумував та не пригрозив пальчиком забіякам. Після цього хлопці переключилися на місцевих краль, котрі відмовилися знайомитися ближче та швидко гайнули з трибуни. Даремно.

Матч завершився поразкою «Ниви» 0:2, вболівальники ж сприйняли це як звичну справу та швидко почали розбрідатися. Проблемою стало виїхати зі стадіону, добре, що один добрий дядько згодився нас підкинути до міста. Дорогою він розповідав про своє волонтерство у зоні АТО, а нас сприйняв як місцевих (котрим був тільки фанат Юрко). Далі ми проїхалися у тролейбусі до центра, Юрко коротко розповів про місцевий колорит, та привівши нас до місця призначення швидко відписався у справах. Дякую, Юро.

Вечір пройшов із рок-музикою, шашликами, наливкою, білочкою від Німця, що заряджав «полтавчане», намагався говорити українською та віджигав своїм одеським колоритом. Це було круто!

Відкривайте для себе Україну та інший світ і, звісно ж, любіть футбол!