Гільдендорф (Красносілка) - Витязь (Одеса) 5:1 (20.05.2017)
27 червня 2017
Гільдендорф (Красносілка) - Витязь (Одеса) 5:1
16:00. 20 травня 2017 року
с. Красносілка. Сільський. 60 глядачів
Чемпіонат Одеської області.

Почнемо з кінця нашу розповідь про ГХ-весну.

Вона була найочікуваніша. Багато планів було поламано системою. Федерації зовсім не думають про футбольних прихильників. Проте усі ці перешкоди навчили й навчили багато чому цікавому й деякі подорожі виявились набагато крутіші, ніж вони уявлялись спочатку.

Весняний тур видався мегонайкрутішим й все завдяки тому, що наша федерація тупить з календарями. Ігри по п’ятницях – та що такого? Навіщо глядачі на стадіоні, навіщо командам підтримка? Навіщо взагалі ввели покарання пустими трибунами, коли все одно вони напівпорожні?

Якщо у великому футболі багато ляпів в організації, то що говорити про місцеві турніри. Хоча є багато прикладів обласних чемпіонатів із приголомшливою структурою й не тільки у футболі, а ще у футзалі з пляжкою. На цьому святі життя Одеса сором’язливо пасе задніх, не говорячи про те, що на узбережжі Чорного моря не грають у пляжний футбол на так званому професійному рівні, а в Івано-Франківську звели арену для цього виду спорту. Є над чим замислитись.

Все ж таки, я вірю в своїх спортсменів та сподіваюсь, що мине чорна смуга.

Чемпіонат Одеської області набирає обертів. Дякую, що розклад матчів й час їх початку заявлений на старті не змінюється до фінішу. Хоча є дорікання про сповіщення де саме пройде матч – так у минулому році усе літо планували поїздку, а матч за кілька годин до початку перенесли до сусіднього села. Сумно, але все ще попереду. А ті вихідні можна було із кращою користю провести.

Перші вільні від потягів вихідні травня – ще відпочиваємо від великого туру… але без футболу доволі сумно… у місті нічого не приваблює та море не надихає… в нагоді став обласний чемпіонат та гості Одеси з Дніпра :)

В п’яти хвилинах від дому є селище – стара німецька колонія. На честь цієї колонії назвали футбольну команду, яка вже багато років виграє усе, що можна в окрузі, ще й відряджає гравців до команд ПФЛ.

На карті якось не дуже зрозуміло розташування стадіону. Проте він знаходиться на дні маленького озера, яке колись впадало до Куяльницького лиману. Це дивовижне видовище.
Селище Красносілка знаходиться в 23 км від Одеси. До нього можна дістатись маршруткою, електричкою чи мальовничою дорогою пройти пішки.

Стадіон існує вже понад 30 років. Зараз ним займаються виключно футболісти. Хлопці дбають про поле, зробили лавки для вболівальників й встановили списані транспортні зупинки замість лав запасних. Роботи по стадіону ще багато. Наприклад, досі не придумали як облаштувати роздягальні.

Багато людей приходить підтримати команду. Розмови про гру можна почути ще в маршрутці. Але є ті, що не тільки роблять хлопцям «вагітну голову», ще й про навколишнє середовище не дбають – плюють у свій же колодязь. Оскільки стадіон знаходиться на дні озера, то на схилах до нього зростають гори сміття. Чи то зі Львова привезли? Як взагалі можна так жити й дихати цим? Бачити гору у своє віконце? Чого тільки хлопці з цим не робили, але «порядні» люди викликають поліцію та качають права, що їм заважають… а от спочатку документи на володіння цими схилами покажіть, а потім сміття звалюйте та ховайтесь за спинами собак… що ж вони дітям та онукам залишать? «Скиньте гроші на лікування, бо ми тут під віконце скидаємо сміття..». На жаль, це закладена у генах програма…

Закінчимо ліричний відступ й повернемось безпосередньо до гри.

День видався спекотним. Усе сповіщало про дощ. Але ніхто не говорив, що буде така стихія. Чорна хмара кружляла над стадіоном. За півтори години до матчу з неба посипався град. «Краще б віскі узяли» - жартували ми. Спасибі добрим людям за дах на стадіоні.

Через таку непогоду глядачів зібралось півсотні з урахуванням одеської делегації.

На перших хвилинах гри, коли ми обходили поле вздовж бровки, м’яч летів по траєкторії до нас… це вже шалений рок кожного матчу :) Але ми вже на досвіді – встигли згрупуватись й оминули зіткнення… пощастило й допомога лікарів не знадобилась. При цьому на лавці лікаря ми не виявили. Тому гра була призупинена у середині першого тайму. Вболівальники дружно чекали й намагались пригостити суддів коньяком. Ось з гори почала дуже впевнено спускатись маленька «буханка» - по поле викликали швидку, щоб домовитись з лікарем. До цього моменту постраждалому встигли надати допомогу автомобільною аптекою – от у чоловіка в машині є спрей-заморозка, а в хмельницькій швидкій такого немає…

Гра була дуже запекла й динамічна. Тому почалась злива знов. Перший тайм, не зважаючи на велику перерву був насиченим голами.

Одесити влаштували біля бровки пікнік – романтика місцевості сприяє. У перерві на бенкет завітав воротар. Із словами «а ви що, хочете щоб я захворів?». Зігрівся й побіг у рамку. У другому таймі відстояв практично «на сухо». Вітязь боровся до останньої секунди матчу. Це дуже тішить, зазвичай за розгромного рахунку гравці опускають руки чи зупиняють ноги…

Сподіваюсь, усі листи з пропозиціями команди про покращення інфраструктури стадіону дійдуть куди треба, й у найближчому часі на мапі з’явиться новенький красивий стадіон.