Lotnik Jeżów Sudecki - Włókniarz Mirsk 0:1 (01.04.2017)
18 травня 2017
Lotnik Jeżów Sudecki - Włókniarz Mirsk 0:1
16:00. 1 квітня 2017 року
Jeżów Sudecki. Stadion Sportowy. 120 глядачів
Чемпіонат Польщі. 4 ліга. Група Нижньосілезька (захід).

Цей граундхопінг вийшов спонтанним. Все тому, що через безсонну ніч я проспав і не поїхав на свій опольский "двійник". Прокинувшись і зрозумівши, що я прогавив свій давно запланований ГХ, за якихось півгодини я відшукав найцікавіший матч поблизу, зібрався і висунувся в дорогу. Пощастило, що матч 4 ліги проходив в якихось 5 км від мого місця дислокації.

Стрибнувши в міський автобус, я планував приїхати прямо в Ежув Судецкий, але з якоїсь не зрозумілої мені причини, бус доїхав тільки до околиці Елени Гури. Далі мені належало пройти пішки декілька кілометрів уздовж майже усього населеного пункту. У самому Ежуве Судецком дивитися нема на що - село на 6 000 жителів, розтягнуте уздовж траси. Рятує тільки класнючий вид на гори, у яку сторону не подивись.

Пройшовши майже усе село, я так і не побачив афіш до матчу. Стадіон знайшов завдяки вказівнику на зупинці. Прибувши на нього десь за годину до початку матчу, на вході мене ніхто не зупинив, а це означало, що вхід безкоштовний.

Стадіон простенький. З одного боку поля дві трибуни в три ряди з пластиковими сидіннями, розділені лавками для запасних. З іншого боку декілька рядів дерев’яних ретро лавок. Сайт дає інфу, що трибуни вміщують 1 000 глядачів, з них 300 місць сидячих. За дерев’яними лавками розташована будівля, в якій розміщені роздягальні для футболістів і суддів, туалети і місцевий бар. На території стадіону є резервне поле, дитячий майданчик. Взагалі стадіон виглядає дуже охайним і доглянутим... А який з нього відкривається вид на гори Судети... краса. Жодна світлина не передасть цієї атмосфери.

На початок матчу на трибунах зібралося нікчемно мало народу, я вже почав думати, що футбол тут не особливо люблять. Але у місцевих така ж звичка, як і у наших вболівальників. Приходили вони після стартового свистку і підтягувалися аж до середини першого тайму. За моїми підрахунками зібралося приблизно 130 вболівальників. Складно сказати точно, оскільки протягом матчу одні йшли, інші приходили... не футбольний матч, а прохідний двір.

Обидві команди нещодавно відсвяткували 70-річні ювілеї. Господарі - команда "Летник" (по нашому "Авіатор"), відсвяткували його минулого року. Про це мені підказали банери розвішені на стадіоні.

Команда гостей вийшла на передматчеве тренування у футболках присвячених своєму 70-річчу, свій ювілей вони відмічають цього року. Такі собі сільські команди з немаленькою історією.
Що стосується господарів, вони лише другий сезон грають в 4 лізі і на даний момент йдуть на передостанньому місці. Команда "Влукнярж" (по нашому щось на кшталт "Текстильника"), приїхала з маленького містечка з населенням всього 4000 чоловік, розташованого біля польсько-чеського кордону. Зараз команда займає шосте місце.

Про сам матч багато не розповім, тому що особливо за ним не слідкував. Але рівень футболу явно підвів, я очікував більшого. Якщо порівнювати з чемпіонатом міста Миколаєва, то перші три команди, з легкістю б обіграли сьогоднішніх учасників матчу.

Протягом майже всього матчу гості володіли перевагою. Але відкрити рахунок не вдавалося жодній з команд, бо вони елементарно не могли потрапити у рамку воріт навіть із забійних позицій. І навіть спірний пенальті в кінці першого тайму гості не спромоглися реалізовати. Гравець "Влукняржа" бездарно пробив низом і воротар без проблем забрав м’яча.

Але в другому таймі гостям все ж вдалося забити. Як гравці господарів не намагалися виправити своє становище, як тренер не рвав горлянку і не гнав їх вперед, рахунок так і лишився 0:1.
Після фінального свистка гравці "Влукняржа" виконали переможний танок в центрі поля.Ставши в коло і обійнявшись, вони стрибали та кружляли по колу вигукуючи якусь пісню на славу свого міста.

Комусь чергове чемпіонство не в радість, а комусь і перемога в матчі четвертої ліги як свято...