Верес (Рівне) - Десна (Чернігів) 0:2 (02.04.2017)
06 квітня 2017
Верес (Рівне) – Десна (Чернігів) 0:2
15:00. 2 квітня 2017 року.
м. Рівне. "Авангард". 5000 глядачів
Чемпіонат України. Перша ліга.

Поїздка до Рівного планувалась цілий рік. Цілий рік звірялися календарі, щоб можна було ввідвідати все й одразу – великий футбол, футзал та таємничі форти в окрузі. Та на справі виявилось дуже складно все поєднати.

На початку футбольного року вдалось зустріти «Кардинал» з його фанами на паркеті у Харкові, тому треба було скоріше планувати великий рівненьський футбол. Матч «Верес» - «Десна» спокушав ще з минулого року – вже тоді намічалася запекла боротьба за місце в УПЛ. На жаль, Одеса та Рівне не мають щоденного сполучення, то ж треба було шукати варіанти. Ще й Великі Комбінатори Ліг вирішили, що треба у неділю зіграти увесь можливий футбол регіону…треба було шукати ще варіанти)

На моє щастя, Луцьк приймав Елітний фінал з футзалу – влучна нагода підтримати одеситів. План на вихідні вийшов ідеальний. Але за добу до відправлення він різко змінився. Так як моя подорож була зав’язана на львівському потязі, багато часу гаялось на дорогу. Скажу відверто, я не прихильних саме таких дій, але це був найкращий вибір – я безмірно вдячна усім, хто допоміг у цій подорожі) скажу ще відвертіще – відвідування Рівного – це найкраща футбольна подорож за 10 років) Цей тур трішки нагадав мені шалену поїздку на матч «Металіст» - «Кривбас» у 2009 році. До цього вікенда – це був мій «номер один».

Потяг прийшов до Львова з запізненням, ще й гугл намагався сплутати розклади автобусів. 1 квітня як не як, усім кортіло шуткувати. Але на Північному автовокзалі вдалося впіймати перший бас до Луцька. Вже через чотири години я стояла на газоні «Авангарду». «Волинь» грала у гостях, а стадіон відкритий для відвідувачів. Це такий маленький ритуал, коли потрапляеш на стадіон без гри, треба обов’язково пройтись по бровці й постояти в воротах. Без великого футболу у Луцьку не обійшлося – U-19 «Волині» приймали «Олександрію» на стадіоні «Підшипнік».

А в цей час на іншому кінці міста одеське «Чорне море» відстоювало своє звання кращої аматорської команди України з футзалу – вже кілька років поспіль кубок належав їм. Важка гра ¼ фіналу завдала усім нервів, ще майоріло повторення «харківського сценарію» - через затримки у грі майже запізнилась на потяг до Рівного. Вже у вагоні почав підкрадатись страх – що не треба виходити з потяга й катити додому, що ми так не робимо й це дуже божевільна ідея. Так – це був хижий страх перед знайомством з ультрою «Вереса». Якось це все попри правила граундхоппінгу, проти тихого споглядання гри, але проти своєї шаленої пристрасті до ультрас діяльності не попреш. Тому, чого боятись – вони такі ж божевільні як й ти, точнісінько))

Нижчі ліги ще пронизані романтизмом фанатизму, тим самим, як я його пам’ятаю на своєму початку.
Також було цікаво подивитись на сектор «Десни» - на першому турі березня у Харкові вони мені сподобались. А судячи з новин інтернету – клуб посприяв максимальному наповненню свого сектора. На жаль, «Десна» зараз без свого домашнього стадіону, тому кожен вболівальник потрібен команді. До Рівного дісталось 150 чоловік. Сіверяни дуже завзято гнали свою команду уперед – все ж таки місце в УПЛ приваблює усіх…

Для рівнян це був перший матч цього року на домашній арені, не зважаючи на те, що поле все ще не набрало доброї своєї форми. Але – «Вересу» теж хочеться підвищення у класі – а грати дома – це вже половина кроку до перемоги…

Стадіон «Авангард» знаходиться у самому серці міста, біля замку Любомирських та на березі річки Устьє. За часів польського правління мав назву «Сокіл» та вміщував близько 4 тисяч глядачів. Згодом пережив декілька реконструкцій та збільшення в місткості до 25 000 вболівальників. З 80-тих років стадіон був найкращим в Україні та збирав повну чашу на кожному матчі. Та й зараз б’є рекорди, незважаючи на те, що має напіврозвалені трибуни. Чимось «Авангард» нагадує одеський «СКА», та повністю відповідає своєму прізвиську – «Колізей». Але у цьому році місцева влада обіцяє поновити арену.

Дуже цікава історія й самого клубу. Цього року команда святкує ювілей – 60 років із дня заснування, не зважаючи на той факт, що кілька років назад «Верес» як фенікс відновився з попелу. Найважливіше історичне досягнення – переможець першого чемпіонату Першої Ліги незалежної України.

Матч мав великий ажіотаж – майже усе місто прийшло до «Колізею». Неймовірна атмосфера на трибунах – неймовірно тепле й бурхливе море вболівальників. Навіть на руїнах не було свобідного місця. В мене досі не вкладається, як можна було програти при таких трибунах? Ну як можна так ображати своїх фанів? Мені важко дотриматись нейтралітету – як би рахунок був інакший, це питання все одно було б для програвших (до моєї команди це постійне питання…) – де особисті амбіції і бажання гризти поле, де гордість за свої кольори і своє місто? Де вогонь у серці? Чого бракує нашим гравцям?

Тішить, що є люди, котрі палають своїм коханням до своїх клубів. Яким не заважають сотні та й тисячі кілометрів, щоб дістатися на гру команди. До речі, за «Десну» топить англієць. А яке в вас виправдання залишитись вдома у вихідні?

Сектор рівнян дуже своєідний та організований. Мають свій стиль та традиції. Наразі багато хто рівняється на них. Вовки Полісся палять майже кожну домашню гру та від усієї душі. На цей матч хлопці підготували банери, присвячені поверненню команди на рідне поле. У другому таймі добряче закоптили своїх опонентів червоними та червоними димами. На що Сіверяни відповили яскравим синім димом після другого голу в ворота «Вереса». А на прикинці матчу рясно запалили купу стробоскопів на тлі білих димів.

Розпач й біль Чорного сектора від поразки… вони так завзято готувались до цього матчу…й до останнього сподівались на перемогу…найогидніше, що багато гравців не мають мужності по закінченні гри підійти до секторів та подякувати…саме це відводить вболівальників від стадіонів… які б гіркі не були поразки – ми всі маємо честь й відданість перед своїми кольорами, а гравці тільки контракти бачать перед собою…
Ви ніколи не зустрінете більш щирих людей, ніж фанати… якими грізними вони б не виглядали із своїми фаєрами, димами та зухвалими піснями…

Це був саме той матч – якого давно бракувало…Повна чаша стадіону, одне биття сердець на всіх…Влучні гасла на текстівках….Та багато піротехніки від двох секторів. Прикро, що гостей розмістили на одній лінії з господарями – це добре для сумісних зарядів, та погано для візуалізації – ні насолодитись перфом опонентів, ні докричатись до своїх гравців. Якби не перемир’я – таке розміщення може вилитися у катастрофу.

Безмежно дякую Чорному сектору за гостинність, за розповіді, за спори як пришивати зав’язки до банеру, за відчуття на террасі «ти вдома»… Відразу після гри треба було бігти наздогоняти свій потяг, то ж наше знайомство з файним містом Рівне ще не закінчилось, це тільки початок)

Не зраджуйте собі. Будьте щирими та відданими.

Атмосфера навколо матчу
Фанати Вереса
Фанати Десни