Обухів - Вишневе 1:2 (17.08.2016)
19 вересня 2016
Обухів - Вишневе 1:2
16:30. 17 вересня 2016 року.
м. Обухів. ім. Володимира Мельника. 176 глядачів
Чемпіонат Київської області.

Вже пару років я відкладав відвідини Обухова до кращих часів, аж от спонтанно там побував. Прокинувшись суботнього ранку поліз в соцмережі де натрапив на месежд Юри Магшопа, мовляв буду в Києві, що можна пробити. Поблукав інтеренетом, повишукував трохи інформації про матч, як їхати і тому подібні нюанси. З Юрою домовились зустрітись вже на стадіоні.

З Києва до Обухова дуже зручно їхати. Маршрутки по мірі заповнення ходять з автовокзалу на станції Видубичи. За 15 гривень і 30 хвилин 309 маршрут довезе всіх охочих у місто-легенду паперовообробної промисловості. Я зі своєю супутницею прибув в Обухів за півтори години до гри. Окрім матчу мене в цьому місті цікавив ще один об’єкт – місцева броварня Malle. І саме в цей день в броварні святкували весілля, тому для відвідувачів вона була зачинена. Незважаючи на цей нюанс, ми з чорного ходу проникли до барної стійки де в короткій розмові з працівниками придбали по пляшці місцевого пива, яке варять тут же у бочках, що стоять за скляними дверями поряд. Оглянувши оком інтер’єр закладу в око впала простота та навіть примітивність – пофарбовані білим стіни, оку ні за що зачепитись. Навіть не знаю чи варто повертатись в таке місце. Забравши своє пиво, виходимо назовні та рухаємось в бік стадіону.

За пару хвилин проходимо крізь помпезну арку входу та опиняємось на місцевій арені. Ряди стареньких пластикових стільців, які в свій час були поцуплені в якогось старого стадіону, знайшли своє друге життя тут. Смарагдовий доглянутий газон говорить про те, що футбол в Обухові є. Робимо коло пошани, попиваючи локальний пивний продукт, фотографуємо.

Ближче до початку гри починає стягуватись народ, та гравці. В складі однієї з команд впізнаю гравця, що їхав з нами у маршрутці. Він запам’ятався тим, що смакував хот-дог під час дороги. Двоє афроукраїнців, що прийшли разом на гру, після того, як вийшли на поле, виявились одягненими у футболки різного кольору – вони грали за команди-суперниці.

За декілька хвилин до початку гри до нас приєднується Юра Магшоп і Джека. Також позначають свою присутність ультрас господарів. На решітці з’являються банери, на трибуні барабан. Зі стартовим свистком обухівські хлопці починають гнати свою команду вперед. Фанатіли вони доволі активно. Порадував момент коли хтось взяв на плечі наймолодшого фаната, який перетворився у споукмена і зарядив декілька зарядів. Публіка, яка зібралась на трибуні в цей вечір, також вела себе жваво, вигуки окремих персонажів у бік гравців і суддів лунали раз за разом. Нажаль, на цій грі не довелось побачити гостьових фанатів, хоча ми на них очікували.

В перерві Джека повернувся до Києва, ми сходили в магазин для того щоб запастись провізією, під поглинання якої і провели другий тайм. До речі, другу половину гри разом з нами дивилась миша, яка живе в трибунній норі. Вона періодично вискакувала з неї, чи то у пошуках їжі, чи то бажала дізнатись цифри на табло. А підсумковий рахунок, до речі, був не на користь господарів. Фруктові змогли камбекнутись після пропущеного голу і вирвали перемогу. Щоправда вони і виглядали на полі краще.

Як і годиться, у другому таймі якийсь підпитий місцевий дід приєднався до активної групи фанатів і якийсь час намагався з ними заряджати, попутно виписуючи їм респекти за те, що вони є. Доволі часто доводиться спостерігати за подібною поведінкою пересічних вболівальників. Після матчу команда господарів у повному складі підходить подякувати своїм фанатам за підтримку, тиснуть руки, обмінюються репліками. Ми ж неспішно тягнемось до виходу та повертаємось до Києва. На нас ще чекали посиденьки і Мохнатому Хмілі у колі пивних і навколофутбольних друзів.