Колос (Ковалівка) - Буковина (Чернівці) 3:1 (06.08.2016)
15 серпня 2016
Колос (Ковалівка) - Буковина (Чернівці) 3:1
18:00. 6 серпня 2016
с. Ковалівка. "Колос". 536 глядачів
Чемпіонат України. Перша ліга.

Завдяки аграрним товстосумам в останні роки український професійний футбол можна спостерігати в сільській місцевості. І цей тренд вже докотився до першої ліги. Матч в Ковалівці транспортом громадського користування пробивати не досить зручно, незважаючи на те, що це село знаходиться в Київській області. Але подібні складнощі не завадили нам з Німцем відвідати цю гру.

Спершу ми думали дістатись до Ковалівки з Києва прямим басом, але приїхавши не на той автовокзал, що був потрібен, ця ідея сама по собі відпала. Прийшлось їхати на потязі з центральної залізничної станції до Фастова. За годину і десять гривень електричка мала нас доставити на Фастів-1, але потяг прибув із запізненням. Таким чином ми пропустили автобус на Ковалівку. Прийшлось шукати альтернативні транспортні засоби. Перемовини з місцевим таксистом не дали бажаного результату. За 150 грн відмовились їхати ми, а за 120 грн він. На стовпі поруч побачили табличку з написом радіотаксі. Набрав номер, запитав що і як. Пообіцяли автівку за 120 грн до стадіону. За 5 хвилин під’їхав ланос, в який ми вписались. Дорога зайняла хвилин 15-20, не обійшлось і без чекання перед зачиненим шлагбаумом на одному з безлічі залізничних переїздів, яких у Фастові чимало. Виїхавши за місто і подолавши якісь кілометри по розбитим дорогам, в’їзжаємо в село з ідеальними дорогами та охайними узбіччями, щоправда людей там зовсім не було. Ще пару хвилин дороги і поворот до стадіону затуляють мєнти з написом поліція на формі, мовляв, далі пішки. Вистрибуємо з тачки і крокуємо до входу на Колос. Швидко орієнтуємось довкола. Квитки безкоштовно видають в касі перед входом – комунізм! Програмок не зустрічали, пивними та квасовими кранами до гри не користувались, одразу увійшли на арену, щоб добряче роздивитись що і як.

Невеликий стадіон з непоганим газоном має три трибуни. Одна вздовж всієї кромки поля, де в декілька рядів розташовані пластикові індивідуальні сидіння. Дві інші з дахом розташовуються на протилежній стороні. Представляють з себе металеві конструкції у вигляді сходів із закріпленими пластиковими сидіннями.

Під час першого тайму ми безперешкодно походили та пофотографували все що нас цікавило, посиділи на декількох трибунах, насолоджуючись перепетіями гри з різних ракурсів. Переважна більшість публіки, що цього вечора зібралась на стадіоні представляла собою місцевих жителів, а також жителів сусідніх сіл, що автівками, мопедами і велосипедами дістались до місця проведення футбольної гри. Зустрічались і колоритні персонажі в брилях та кумедних одежах. Повеселив якийсь юнак, що в спеку +35 був одягнутий по писку моди в поло ФП та мав пов’язаний на тузі в’язаний светр SI з патчем на показ. Гостьових фанатів було шестеро, з них одна дівчина. Незважаючи на спеку та нечисельний склад вони підтримували свою команду протягом всієї гри.

В перерві ми вискочили до входу та протестували якість пива в кранах – залишились задоволені. Поки гравці відпочивали, ми пройшлись вздовж зовнішнього боку стадіонної огорожі, порозглядали що і як тут влаштовано. Німцю прийшлись до душі побілені бордюри, давно він таких не зустрічав. Спокійно допивши пиво повернулись на трибуни стадіону.

В другому таймі команда господарів виглядала впевненіше і зуміла довести гру до перемоги. Коли гравці Колоса забивали м’яч, то активна грядка місцевих фанатів схоплювалась зі своїх місць і акапельно виконувала перероблену на свій лад пісню «Команда молодості нашей». А єдиний щасливий володар рози ФК Колос Ковалівка переможно підіймав її над головою. Виглядало це дійство доволі кумедно.

Після гри ми вирішили дістатись до Фастова автостопом. Вийшли на дорогу та хвилин 10 марно намагались зловити автівку, аж поки один з глядачів нашого матчу не зупинився біля нас на своїй автівці. Він був одягнутий в поло з емблемою Колоса, але свою пряму приналежність до ФК він не признав. Як би там не було, він підкинув нас до вокзалу у Фастові, за що йому і подяка. На залізничному вокзалі нам також пощастило, саме мала прибути шепетівська собака яка затримувалась на 2 години, ми в неї і вписались, і вже за годину були на південному вокзалі в Києві. Далі ми рушили в один з пабів міста, де на нас чекав Кельт, який в цей день дивився інший матч. Суботній вечір закінчився пабними поседеньками, але то вже інша історія.