Стадіон Шахтар (Лисичанськ)
15 липня 2016
Центральний стадіон "Шахтар"
Адреса:Луганська обл. м. Лисичанськ. вул. Володимира Сосюри, 199.
Місць:3000 (пластикові сидіння)
Поле:трав’яне
Освітлення:відсутнє
Табло:просте
Клуби:"Шахта ім. Д.Ф. Мельникова" *
Оцінка:
Актуальність10.07.2016

* - раніше на стадіоні грали: "Стахановець", "Шахтар", "Донець", ФК "Лисичанськ", тимчасово: "Донсода", "Хімік", "Будівельник", "Енергія", "Лисвугілля-Привілля", "Донець-2")

Центральний стадіон "Шахтар" у Лисичанську є головною спортивною ареною міста (крім нього у південних мікрорайонах функціонує невеличкий стадіон "Будівельник"; колись був і третій стадіон, "Хімік", у парковій зоні колишнього содового заводу, але його, на жаль, зруйновано разом з усією іншою інфраструктурою колись могутнього підприємства).

Історія стадіону розпочалася на початку 1930-х років. У часи передвоєнного підйому та розквіту Колиски вугільного Донбасу - Лисичанська, посеред саду "Профінтерн" (зараз там знаходиться лікувально-оздоровчий центр "Богатир"), улюбленого місця відпочинку жителів міста, було збудовано стадіон для місцевої футбольної команди. До речі, рівень її був досить пристойним на ті часи, бо з 1932 року нападники Іван Фоменко та Андрій Строганов викликалися до лав збірної УРСР. Окрім футболу, проходили тут і змагання з легкої атлетики.

Перший футбольний клуб Лисичанська мав назву "Стахановець", і поле "Шахтаря" (стадіон найменновано на честь нелегкої гірничої праці тисяч лисичан) стало для нього рідною домівкою. Трибуни цієї споруди спочатку бачили переважно футбольні баталії локального рівня, але вже у 1938 році "Шахтар" прийняв дійство вищого гатунку - матчі на Кубок СРСР по 18-й (донецькій) зоні у першому колі. Стартував тоді місцевий "Стахановець" вдома з горлівським "Авангардом" (обігравши 4:0), потім подавшись на виїзди до Орджонікідзе (нині - Єнакієве) та Сталіно (зараз - Донецьк). Розвиток футбольного руху наприкінці 30-х - початку 40-х перевала жахлива Друга Світова...

Після відбудови за повоєнного лихоліття стадіон стає рідною ареною для головної команди міста - "Шахтаря" (неодноразовий чемпіон Луганщини у 60-х - 70-х роках, учасник всерадянських змагань у 80-ті). Тим не менше, зручне розташування у центрі міста та гарна транспортна розв’язка збирала глядачів на трибуни, коли тут грали і інші команди міста: "Хімік" (попередня назва: "Донсода", теж, до речі, майже незмінний чемпіон на Луганщині у 50-ті, учасник змагань на першість УРСР) та "Будівельник" (з яким у "Шахтаря" свого часу були найзапекліші дербі). Інша справа, що грали вони тут куди рідше, бо мали свої поля. У 40-70-ті роки проходить низка реконструкцій стадіону, який отримав нові цегляні трибуни з пофарбованими дерев’яними лавками, арку на центральному вході, встановлені вишки штучного освітлення. Судячи з краєзнавчої літератури, кількість глядачів було розраховано на 12 000 осіб. Взимку на стадіоні заливали ковзанку.
Приїздили сюди за радянських часів і відомі команди задля проведення товариських зустрічей (ті ж "Динамо" (Тбілісі) бували, та й у 80-90-ті з підтрибунок не сходили графіті ZORYA FANS). До початку 90-х - це основне місце проведення естрадних концертів, виставок, виступів каскадерів та змагань з інших видів спорту.

Лихі 90-ті принесли занепад потужної промислвості міста, а за ним потрапляють у скруту усі сфери життя. Багатьом стає не до футболу. Лисичанський "Шахтар" припиняє існування у середині 90-х, ще раніше зникли "Будівельник" та "Хімік". Стадіон потроху старіє та руйнується, перетворюючись на жалюгідну споруду у самому серці міста. Згодом його передають місцевим підприємцям для облаштування промислового ринку - типова справа тих часів...

Тим не менш, на початку 2000-х промайнув перший промінь нових надій. Життя в місті поступово налагодилося, з організацією місцевої футбольної федерації з’являється новий футбольний колектив - ФК "Донець" (Лисичанськ). Звісно ж, стадіон потребує буквально капітальної перебудови, яка й розпочинається у 2000-му за підтримки місцевої влади та місцеутворюючого підприємства - Лисичанського нафтопереробного заводу. Саме тоді огорожу змінено з цегли на монолітний бетон, розпочато ремонт підтрибунок та спортивного залу, встановлення індивідуальних пластикових сидінь з написом "ЛИСИЧАНСК" та кольоровою символікою міста тощо. Реорганізація "Донця" у муніципальний клуб - ФК "Лисичанськ" згодом дає результати - міська команда до 300-річчя міста стає у 2010-му чемпіоном області, здобуває право виступу на всеукраїнських аматорських змаганнях. На зламі десятиріч лисичанський стадіон "Шахтар" - найбільш відвідуваний стадіон на Луганщині! При проведенні змагань продовжується і реконструкція арени. До сумнозвісних подій 2014 року на стадіоні проводяться різні змагання, фестивалі, виставки, перегони тощо.

У довгострокових планах було зведення басейну, відновлення штучного освітлення, накрита південна трибуна і ще багато чого, але нова фінансова криза, і найстрашніше - нова війна зруйнували всі намагання...

Наразі на стадіоні знаходяться дві трибуни. На одній з них - північній - 1 680 місць (декотрі мають незначні пошкодження уламками від обстрілів влітку 2014-го), іншу не добудовано через замороження реконструкції (там зараз 1320 місць). Футбольне поле має трав’яним покриттям (вирву від снаряду засипано та підсіяно новою травою). Є чотири освітлювальні вежі, які не працюють. Також маємо імпровізоване табло: щит з табличками. Є тенісний корт, міні-футбольне поле зі штучним покриттям. На даний час стадіон в місті слугує домашньою ареною для клубу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» (м. Лисичанськ), який як самостійний колектив грає з 2011 року. На даний момент команда виступає на обласному чемпіонаті. Розташовується «Шахтар» безпосередньо у центральній частині міста, поряд із зупинками усіх видів громадського транспорту: від міських тролейбусів, автобусів та маршрутних таксі до транспортних засобів міжміського сполучення (основні дороги з обох напрямків в’їзду до міста проходять поряд зі стадіоном).