Коростень - Звягель (Новоград-Волинський) 2:1
03 липня 2016
Коростень - Звягель (Новоград-Волинський) 2:1
17:00. 2 липня 2016
м. Коростень. "Спартак". 200 глядачів
Чемпіонат Житомирської області.

Суботній ранок почався дуже непогано та зустрів досить ясною погодою. Ще в п’ятницю ми вирішили пробивати гру чемпіонату Житомирської області СК Коростень - Звягель (Новоград-Волинський), таке собі обласне дербі між командами з приблизно рівних за населенням міст. Звичайно були й інші досить цікаві матчі зі смаком принциповості, але мені хотілось пробити саме Коростень, та й з транспортом там не було особливих проблем.

І от близько 11:30 ми вирішуємо їхати у напрямку об’їздної, і, власне, стопити у бік Коростеня. Другим варіантом була швидкісна собака з Житомира до Коростеня, але ми б прибули вже у перерві, тому цей варіант нас не зовсім влаштовував. Неймовірна спека так і не змогла зіпсувати хороший настрій, і через хвилин 15 ми вже спіймали машину до Черняхова. Я знав що в цьому містечку, власне, окрім стадіону немає на що подивитись, тому першим ділом ми попрямували туди - на стадіон з типовою назвою "Колос". Взагалі, як для невеличкого смт стад ще досить непоганий, бувають і гірші насправді. Мабуть найголовнішою футбольною подією в історії цієї арени, та й всього містечка був приїзд донецького Шахтаря на гру 1/16 Кубка України з місцевим клубом Система-КХП в 2002 році, в якому було зафіксовано перемогу гостів з рахунком 0:4. Але сам матч, судячи з протоколу, стягнув на трибуни 5 тисяч глядачів - а це, до речі, половина населення всього містечка. Після відвідування стадіону спробували місцевого квасу, який був зовсім ніяким, і попрямували на виїзд з міста.


Далі ми застопили не зовсім адекватного водія, і зрештою, вирішили вийти в містечку Нова Борова. Трохи розчарувавшись в місцевому автостопі, все ж вирішили їхати до Коростеня собакою, а час до собаки провести на надзвичайно мальовничому водоймищі під бельгійський Домс.

Поки ми йшли в потрібному напрямку вирішили все ж спробувати постопити без особливих надій на щось, але буквально через 2-3 автомобіля ми спіймали водія до Коростеня. Приблизно через півгодини ми були вже в місті, яке зустріло нас освіжаючим дощем. Одразу було вирішено йти в пошуках стадіону і вже через хвилин 15 ми прийшли на головну арену міста.

Вцілому стадіон виглядав охайно - дві однакові за розмірами трибуни з пластиковими стільцями. Центральна трибуна прикрашена віп-ложе в певній архітектурній формі. Навіть електронне табло є, щоправда його зовсім погано видно за гілками тополь. У сезоні 2007-2008 місцевий клуб виступав у другій лізі, але пограти більше одного сезону так і не зміг.

Футболісти потихеньку почали стягуватись на гру, пізніше під’їхало цілих три спрінтери з Новоград-Волинського. На одному була табличка з написом "Фан-клуб Звягель". Господарі підходили до цього матчу у якості лідерів турнірної таблиці, в той час як Звягель займав аж 6 сходинку з 10. Ближче до гри на стадіон підтягнулась місцева публіка, взагалі були присутні десь близько 200 глядачів, що для вечора суботи, як на мене, зовсім небагато. З перших хвилин цей самий "фан-клуб" Звягеля почав, як не як, але підтримувати свою команду. А от місцеві фанати так і не з’явились, хоча вони наче й існували раніше.

На полі було справжнє дербі, спершу забили господарі, але буквально через хвилин 10 Звягель зрівняв рахунок. Гра була досить рівною, але майстерність гравців Коростеня переважала, і це було помітно. Перший тайм так і закінчився з рахунком 1:1. Десь в середині другого тайму господарі знову вийшли вперед. Під натиском власних вболівальників гості почали все більше й більше атакувати, футболісти особливо не стримували емоцій. Двічі за гру арбітр зупиняв гру щоб гравці попили водички, гравці Звягеля до останніх хвилин намагались відігратись, але з рештою фінальний свисток зафіксував чергову перемогу Коростеня. Гра й справді виявилась досить принциповою та цікавою.


Після матчу ми пішли гуляти по місту, яке ще більш нас здивувало. Неймовірна краса місцевого парку ім. Островського, купальні княгині Ольги на р.Уж, надзвичайно мальовниче місце, яке заворожувало своєю історичною атмосферою. На горі невелика дерев’яна реконструкція граду Іскоростень. Місто з більш ніж 1300-річною історією й справді було оповите багатьма легендами, і туди дійсно хочеться повернутися. Потроху час почав піджимати, а нам ще треба відвідати стадіон "Локомотив", який знаходиться недалеко від вокзалу. Чесно кажучи, мені здалося що колись це був головний стадіон міста, принаймні про це говорило занедбане табло та освітлення в такому ж стані. Про газон там годі й казати, його просто нема. Єдина трибуна з дерев’яними лавами, не дивлячись ні на що, так і продовжує пустувати та чекати що колись на цей стадіон повернеться футбол та вболівальники.


До вокзалу нам й зовсім прийшлося бігти, і ми ледве встигли, а за всю дорогу до Житомира так і не ходили контролери, тому додому ми дістались безкоштовно. Від цього міста залишились тільки хороші враження, як, власне, і від самого футболу.