Інгулець (Володимирівка) - Верес (Рівне) 3:1 (01.08.2015)
02 серпня 2015
Інгулець (Володимирівка) - Верес (Рівне) 3:1
18:00. 1 серпня 2015
смт. Петрове. "Інгулець". 830 глядачів
Чемпіонат України. Друга ліга.

Матч у Петровому став першою домашньою грою Інгульця на професійному рівні. До того ж у гості до них завітав відроджений рівненський Верес. Для відомого в світі граундхоппера Джеки це був перший за останні 20 років виїзд за рідний клуб! Такі історичні події не можна було пропускати, тож я і не вагався, яку гру пробити, хоча вибір на суботу був непоганий.

Проїхавши трохи більше трьохсот кілометрів опиняюсь в смт. Петровому за дві години до початку гри. Одразу прямую на стадіон, адже там вже гримлять урочистості. Якийсь квартет виконує українські шлягери. Воно то добре, але звук налаштовано так, що в мені починає голова гудіти. Ховаюсь від акустичної атаки в машині. Аж от підходять перші два виїздюка з Рівного. Хлопці трохи більше доби їхали автоспином та з самого ранку зависали в Петровому. Hardcore! За розповідями про виїздні пригоди минає час до початку матчу. Інші троє виїздних затримувались, адже мали насичений маршрут з Києва через Черкаси та Холодний Яр. Приїхали вони чітко під стартовий свисток, але виявилось, що в дорозі тріснув патрубок в автівці пана Джеки. Домовившись із місцевим автомайстром про ремонт після гри, всі нарешті вирушають на саморобний гостьовий сектор.

Із самого початку гра склалась не на користь Вереса. Швидкий гол підкосив гостей, і їм не вдавалось створити хоч якусь небезпеку біля воріт Інгульця. Лише в другому таймі, відігравши один м’яч гості забігали швидше, але згодом пропустили третій. Справедлива поразка, але можна сподіватись на майбутній прогрес, адже команду збирали «з нуля» за два тижні до першої офіційної гри, з часом мають зігратись.

Гостьовий сектор було самостійно споруджено з мініфутбольних воріт. Незважаючи на невеликий склад, гості добре фанатіли, їх було чутно на іншому боці поля. Хоч для більшості із них це був другий-третій матч за Верес, але хлопці «в темі», бо раніше їздили за інші клуби, чекаючи на відродження свого рідного.

Вболівальники Інгульця мають два банери, на одному з яких написано круте модне слово Ultras. Підтримували команду луплячи у барабан та заряджаючи простенькі речі, які креативні гості інтерпретували по-своєму («Агрофірма П’ятихатська» - «Нам потрібна третя пляшка», «Інгулець» - «Без яєць» і таке інше). Але господарі не образились і в перерві ледве не повним складом прийшли знайомитись з рівнянами. Дякували гостям за візит, подарували один стікер та сфотографувались на пам’ять. «Давайте дружити», «Ви – перший ультрас, які до нас приїхали» (с) Все це дійство добряче нас усіх повеселило. Світлина рівнян однозначно потрапить на дошку пошани Петрового! Сільські виїзди - вони такі, душевні. До речі, петрівчани ще й піро запалили на останніх хвилинах. Неочікувано! Рівень!

Після закінчення гри, обидві команди підійшли до своїх вболівальників: жовто-зелені святкувати, а червоно-чорні просто дякувати за підтримку (ще б не подякувати, їм в одному автобусі додому їхати!). Отже троє рівнян вписались до команди, а ми пішли тягнути машину Джеки на тросі до місцевого СТО, яке звісно ж виявилось розташований буквально у найвіддаленішій від стадіону хаті селища. Зате краєвиди там цікаві, як у Кривому Розі. Запевнившись, що петровський майстер зуміє замінити той патрубок і олдскульному фанату Вереса не доведеться ночувати в цьому населеному пункті, вирушаємо в Київ, підхопивши із собою попутників з BlaBlaCar (чіткий сайт, до речі).

Дорога до Києва виявилась складною, адже 230 з 370 кілометрів довелось їхати паскудною дорогою оминаючи (а іноді і не встигаючи оминути) кляті вибоїни. Але опинившись вдома після третьої ночі, я відчув що анітрохи не жалкую. Чудовий виїзд!

ПС. Якщо ви проб’єте Петрове, не забувайте, що до вас це вже зробити рівняни, саме вони увійшли в історію селища, як найперші!


Фанати Інгульця.