Поїздка до Рівного планувалась цілий рік. Цілий рік звірялися календарі, щоб можна було ввідвідати все й одразу – великий футбол, футзал та таємничі форти в окрузі. Та на справі виявилось дуже складно все поєднати. На початку футбольного року вдалось зустріти «Кардинал» з його фанами на паркеті у Харкові, тому треба було скоріше планувати великий рівненьський футбол.
Вперше в житті вирішив пробити дві гри по ГХ-темі за один день. Для початку вибрав нескладний варіант з матчами в рідному місті. Обидва стадіони давно знайомі та все ж. О 14-00 на «Локомотиві» розпочалася гра «Полтава» - «Металург» (Маріуполь). Арена з усіх сторін оточена житловими будинками, тому побачити її усю одразу можна або з вікон тих-таки будинків, або з Іванової гори...
Традиційно, дербі Херсонщини викликає значний ажіотаж. Кожен матч між Кристалом та Енергією наповнений додатковими емоціями і боротьбою. Зі стартового свистка господарі взяли м’яч під свій контроль. Вже з перших хвилин емоції і напруження на полі почали зашкалювати. Було багато боротьби, грубих зіткнень і нервів. Хоча це - невід’ємна частина дербі.
Комплекcно-спортивна база Львівського державного університету фізичної культури «Скіф» знаходиться у східній частині Львова та межує з пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення – Личаківським парком. Стадіон «Сокул-Мацеж» (перша назва) був споруджений ще у 1897 році та вважається одним із кращих спортивних об’єктів міста.
У касах білети було розкуплено за декілька годин. Вгадайте ким? Ні, зовсім не простими людьми. Робітниці кас не дотримувались квот – 4 білети до одних рук – хоч усю трибуну за раз бери, так мабуть і сталося з найдешевшими квитками – їх не стало за годину. Це все на фоні того, що на МЮ білети були дорожчі за інщі матчі ЛЄ...
Відкривати календарний рік я відправився в Кемніц. Під час НДР місто називалося Карл-Маркс-Штадт. Радянська група Мегаполіс навіть на честь міста веселу пісню на мотив «Ландыши» склала. І хоча за рішенням референдуму в 90-му році місту повернули історичну назву Кемніц на честь невеликої річки, в місті не забувають і про стару назву.
Стадіон «Нафтовик» знаходиться в центрі Охтирки. Його основною «родзинкою» є розташування безпосередньо біля Свято-Покровського собору, збудованого в стилі українського бароко. Завдяки цьому арена вважається однією з найбільш мальовничих в Україні. Але також варто відзначити й головну трибуну, яка має дах та загалом виглядає сучасно.
Після появи інформації про те, що в славному місті Берислав буде відроджено першого чемпіона України сімферопольську Таврію, я загорівся подивитися на новий стадіон і нову Таврію. Вхід на гру був безкоштовним, а ще всім охочим роздавали безкоштовні програмки.
16 листопада 2016
Гуляючи одного вечора по набережній та звернувши не в ту сторону, заблукав, неспроможний знайти дорогу до оселі. Швидко темніло. Проходячи дорогою, важко було що розібрати, але стадіон таки ледь-ледь був помітний при місячному світлі . Через декілька днів, проходячи повз стадіон (на цей раз йшли туди цілеспрямовано), бачимо картину - на полі є гравці.
Старий добрий "Спартак" у Житомирі протягом досить довгого часу приймав майже всі матчі, які тільки проходили у місті, поки у полі зору місцевої федерації футболу не з’явився "Колос". Наскільки мені відомо, історія цього стадіону починається ще у 1923 р., його побудували на місці старого парку.
Скільки разів мене чекали на цьому стадіоні, але якось не складалось. Та от нарешті зірки зійшлися та ФК «Реал Фарма» декілька своїх матчі проводив на стадіоні «Іван». Здається, для мене це останній стадіон у місті, який мені довелось відвідати з великим футболом. Якось трішки сумно…
Знов матч Зорі на одеському стадіоні. На вході величезні черги, майже з бійками поміж народу – бо черги наростають з боків, деякі проривають кордони міліції (нова П в це не макається), щоби бути першими, не зважаючи на тих, хто майже годину пасе задніх. Оскільки на стадіоні перегородили проходи між секторами, черги ширилось та росли.
Стадіон "Машинобудівник" знаходиться на околиці міста біля Бериславського машинобудівного заводу, якому, судячи з усього, і належить. На території стадіону є адмінбудівля з віп-ложе, металеве табло (яке не використовується за призначенням) і постамент для олімпійського вогню.
Давно планував і ось на останній тур вирішив поїхати в Бровари. Дістатися до стадіону можна маршруткою з станції метро Лісова або електричкою та пішки. Глянувши розклад вирішив поїхати електричкою та пройтися трішки по місту. Дорогою до стадіону пройшов гарний прибраний парк.
Хоча я давно вже катаю по Німеччині, пробити дортмундський Westfalenstadion у мене не виходило. По-перше, задоволення не з дешевих, а по-друге ще й дуже складно дістати квитки. Більше половини місць розходяться на абонементи, а решта розкуповуються членами клубу, яких у Борусії понад 140 тисяч.
Цей виїзд я планував давно. Ось тільки все ніяк не наважувався. Від Косув Ляцки до Малкіні 17 км, але не ходить громадський транспорт. І ось я вирішив пробити його на ровері (лише було маленьке "але", я востаннє сідав на двоколісний приблизно років 15 тому). Любов до футболу та граундхоппінгу побороли мої побоювання і я рванув на виїзд, про що анітрохи не пошкодував.
Футбольне поле знаходиться біля залізничного вокзалу,в хащах лісопосадки. Стадіон MKS Malkinia включає в себе два футбольні поля,адмінбудівлю та роздягальні. Запасне поле приймало домашні матчі команд з Малкінії ще з 60-70-хх років. Поруч було побудовано нове поле, з часом були встановлені трибуни, які після чергової реконструкції вміщують 352 глядачі.
Станом на 60-і роки стадіон «Авангард», що на вулиці Пограничній, як морально, так і за своїми розмірами вже не відповідав сучасним вимогам. Тому було прийнято рішення про зведення нової спортивної арени. Централізованих коштів на об’єкти соцкультпобуту практично не виділялося, тож стадіон вирішили будувати силами й засобами міста...
Стадіон "Колос" знаходиться на одному зі спальних районів Житомира і належить Агротехнічному коледжу, на території якого і розташований. На даний момент його можна вважати головним діючим стадіоном міста, адже Центральний закритий на реконструкцію.
Безхатченкова команда з Києва вкотре змінила свою домашню арену, що і зумовило мої відвідини цього матчу. Квітень, яка в цей день також була у справах в Києві, склала мені компанію. Без проблем діставшись головного бориспільського стадіону, придбали квиток за 30 (!) грн і вписались в середину.
Нарешті вдалося відвідати Чорноморськ. Він знаходиться в 30 км від Одеси. Але матчі команди, яка зараз виступає на область, проходили тільки по п’ятницях. Тому ми усе літо планували цю поїздку. На жаль, поїхати туди з Німцем поки не вдалося. Все ще попереду.
Ще з вечора списався з колегою по цеху та отримав від нього інформацію про футбол на наступний день. Роздумів не було, вирішив поїхати. Наступного дня по обіді зустрілися з ним та взяли курс на невелике село на Київщині - Малу Солтанівкау Прибувши за декілька годин до гри, пройшлись по околицях, але окрім двох магазинів та церкви цікавого нічого в селі не було.
Опинившись в п’ятницю у відрядженні в Запоріжжя, я звісно ж не міг не затриматись на суботній граундхоппінг в Нікополі. До того ж туди на виїзд їхав не якийсь там Суднобудівник, а Металург! Отож матч мав бути цікавим, і так вони і сталось. Детальний звіт можна буде прочитати пізніше, а поки фотозвіт.
Стадіон у Великому Дальнику біло відреставровано у 2012 році колишнім губернатором області. Зараз він приймає матчі багатьох команд з прилеглих сіл. Якщо міряти від Привозу – до стадіону 17 км, та доїхати можна маршруткою № 72, її кінцева навпроти залізничного вокзалу. Але скоріше дістатися до стадіону можна доїхавши до Двох Стовпів та 5 км пішки, ніж кружляти навколо «7км».
В суботу вирішив поїхати у Вишневе і пробити стадіон, який уже давно планував. Вирішив зробити це незвичайним способом, а саме на двоколісному ровері. Виїхав за годину до матчу (їхати було приблизно 9км), шлях подолав доволі швидко - за 30-35 хв! Прийшов на стадіон, коли матч якраз починався. Афіш до гри не було, та й ажіотажу особливого він не викликав.