Ось і настав довгоочікуваний домашній матч КС "Карконоше" .Перші дві домашки я пропустив, в зв’язку з несприятливими погодними умовами (і не дарма, ті дві гри вони злили, а через дощі на трибунах майже не було вболівальників... жалюгідне видовище). По дорозі на стадіон, я так і не побачив жодної афіші до матчу. Проте побачив скупчення фанів біля другосортного кабаку.
Я не скажу що є прихильником ФК Жемчужина, але цей клуб як і ФК Реал Фарм представляє Одесу у Другій Лізі, і якщо ФК Жемчужина показує гідний результат, то ФК Реал Фарм перемогами вочевидь не блищить. Післе красивої перемоги ФК Жемчужини над ФК Суднобудівник Миколаїв (7-0) я ще раз переконався що вони гідно вийшли до Першої Ліги.
Стадіон "Гірка" був заснований у 20-х роках минулого століття. За польської доби на ньому проводили матчі команди "Гурка"(1922- 1934 рр.) та "Стшелєц-Гурка"(1934-1939 рр.). Згодом стадіон перейшов до спортивного товариства "Локомотив". Наприкінці 70-х років стадіон реконструювали, замінивши дерев’яну трибуну на цегляну...
Перші вільні від потягів вихідні травня – ще відпочиваємо від великого туру… але без футболу доволі сумно… у місті нічого не приваблює та море не надихає… в нагоді став обласний чемпіонат та гості Одеси з Дніпра :) В п’яти хвилинах від дому є селище – стара німецька колонія. На честь цієї колонії назвали футбольну команду...
Відомо,що у 30-х роках у Надвірній було три футбольні клуби: польска "Бистриця", єврейський "Гакоах" та український "Бескид". Домашні матчі надвірнянці проводили на майданчику, що знаходився на території нинішнього міського парку. Згодом у Надвірній державним коштом було зведено стадіон, відомий нині під назвою "Нафтовик".
Стадіон у Винниках був побудований та відкритий ще наприкінці 1930-х років. У 1954 році завершено будівництво нового стадіону по вул. Спортовій (за польської окупації там знаходилося польське спортивне товариство «Зоря»). У 1960-х роках було збудовано головну трибуну арени.
Назву стадіону «Розточчя» придумав і запропонував Орест Голинка (один із засновників ФК Гарай). Місто Гарай перебуває на Розточчі, а футбольна команда «Гарай» грає в футбол на стадіоні «Розточчя». Ця пропозиція щодо назви команди і стадіону була відразу ж підтримана. У 50-70-ті роки футболісти, як правило, переодягалися в футбольну форму на вулиці під старими липами, вмивалися з відра, а іноді після дощу і з калюжі.
У понеділок я з Відня попрямував до Братислави, де провів два дні без футболу. Проте мені вдалося відвідати Štadión Pasienky, де нині проводить свої домашні матчі головний клуб столиці Словаччини Слован. Стадіон дуже схожий на Локомотив у Сімферополі. Єдина відмінність - інші освітлювальні щогли і кущів перед трибунами не спостерігається.
Восени минулого року відбулося відкриття оновленого стадіону «Динамо». Він потрапив до списків програми «Хет-трик» і міжнародна футбольна асоціація виділила кошти на новий штучний газон. Задля збільшення розмірів ігрового поля до стандартних прибрали бігові доріжки і вирізали фруктові дерева, що росли біля стін мусарні.
Оскільки вибір був невеликий, а день робочий, то на матч довелось відпроситись з роботи, щоб не спізнитись на маршрутку і на сам футбол. Зустрівшись в обумовленому місті з леді Т., вантажимось в транспорт та рушаємо в напрямку села Погребів Броварського району Київської області. Прибули за годину до гри, котра мала розпочатись об 18:00.
Приїхав я в Каховку впритул до початку матчу. Прогулятись по місту і зацінувати ще один місцевий стадіон "Олімпійський" у мене не було часу, тому я відразу відправився до місця призначення. Стадіон "Авангард" знаходиться в самому центрі міста, всього в кількох хвилинах пішки від автовокзалу.
Шукаючи плани на вихідні, я вибирав між матчами в Херсоні та Каховці. Оскільки в цей день у Бериславі був запланований матч аматорського чемпіонату України, я вирішив пробивати "двійник" (а якби "Енергія" з Нової Каховки не грала на виїзді, я б замахнувся на рекорд - на "трійник"). Розрахувавши свою поїздку майже похвилинно, я вирушив в дорогу.
До Австрії я стартонув з міста Брно, де у попередній день подивився матч вищої ліги Чехії. За півтори години поїздки в сучасному автобусі я прибув до Відня. Насамперед купив собі квиток на громадський транспорт на 24 години і поїхав до західного вокзалу. Залишивши рюкзак в камері схову, я відправився поїсти американських свинячих ребер.
У суботу заглянув у календар першої ліги і побачив цю гру. Одразу згадалося, що останні домашки цього сезону «Полтава» буде проводити на Крутому Березі. Чому б не пробити по ГХ ще один стадіон – подумалося мені, і я закинув пропозицію у чат полтавських поціновувачів копанки.
В кінці квітня редактор нашого фанзіну сурмив спільний тур нашої команди по західній Україні, на якому і був представлений перший випуск фанзіну «Копанкомандри». Спочатку я не знав чи зможу відвідати цей важливий захід, але щойно дізнався, що така можливість у мене є, почав планувати свій маршрут...
Цей граундхопінг вийшов спонтанним. Все тому, що через безсонну ніч я проспав і не поїхав на свій опольский "двійник". Прокинувшись і зрозумівши, що я прогавив свій давно запланований ГХ, за якихось півгодини я відшукав найцікавіший матч поблизу, зібрався і висунувся в дорогу. Пощастило, що матч 4 ліги проходив в якихось 5 км від мого місця дислокації.
Ще задовго до того, як я дізнався що таке граундхопінг, у мене було бажання відвідати якщо не всі, то більшість стадіонів в Миколаївській області. Наразі, як свідомий хопер, я взявся за цю справу. Через участь у весняному турі з українською командою я пропустив перший тур чемпіонату області. Але вже з другого кола я взявся за виконання задуманого.
Дізнатися в якому році був побудований стадіон в місті з 200 річною історією, мені так і не вдалося.Але відомо, що у 1963 році коли смт. Баштанка стала містом, було проведено першу реконструкцію стадіону "Колос". Саме на цьому стадіоні на початку 70-х років розпочав свою тренерську кар’єру видатний укрїанський тренер Євген Мефодійович Кучеревський.
Цього року у вищій лізі обласної першості грає всього шість команд. Серед новачків цьогорічних змагань є «Агро Ком 1990» із Полог. Коли вийшов календар, я позначив кілька дат для поїздки у Пологи. І ось у суботу 13-го травня клуб мав приймати ФК «Бердянськ». Саме цей матч я і вирішив відвідати.
На матч ми потрапили якраз до стартового свистка. На пристойному стадіоні із 5 000 місць зібралося всього близько 120 глядачів. Як мені пізніше пояснив один з хоперів, справа була в тому, що грала не місцева команда, а футбольний колектив, який представляє передмістя Надвірної. Від того й така низька відвідуваність.
Матч в Стрию мав непогану вивіску. Зустрічались друга і третя найгірші команди першої ліги, одна з котрих по завершенню сезону понизиться в класі. Стрийки грали вдома, тому можна було сподіватись на те, що гостям буде не солодко. Але вже перед грою прийшла інформація, що букмекери щось знають, на перемогу гостей значно впав коефіцієнт.
Зазвичай вболівальники або граундхопери обмежуються короткою екскурсією по місту, після чого йдуть на матч. Але це не про нас! Українська команда хоперів примудрилася до матчу у Винниках, побувати у Львові, Жовкві та протопати близько 18 кілометрів (як підказує крокометр на телефоні). Подробиці нашої захоплюючої подорожі я пропущу (а точніше, розповім про неї докладніше у другому випуску нашого журналу).
Учбово-тренувальна база футбольного клубу «Металург» знаходиться у віддаленому районі міста, який зветься Великим Лугом. Тому в народі УТБ так і кличуть за назвою місцевості. Станом на весну 2017 року базою користується луганська «Зоря», а відновленому «Металургу» лишається одне поле із трибуною.
В один дуже спекотний літній день я вирішив здійснити давно заплановану поїздку в Нову Каховку. Приїхавши на місце, я вирішив в першу чергу подивитися стадіон. Враження від "Енергії" залишилися дуже позитивні. Стадіон, побудований ще у 50-х роках, відмінно зберіг свій первісний вигляд.
Пограундхопити в Італії мені мріялося давно. По-перше, все таки Італія вважається матір’ю ультрас-культури на нашому континенті, а по-друге, аж надто гарні стадіони у італійців. Нових тут, на щастя, практично немає, досі стоять старі арени з ЧС-1990. Крім того я ще жодного разу не бував в Італії. Для жителя півдня Німеччини це, до речі, більш ніж незвично, адже все німці хоча б раз відпочивали в Італії.