Днями, збираючись у чергове відрядження, побачив інформацію про те, що Херсонський Кристал у п’ятницю грає товариський матч на стадіоні, що мене цікавить. Але дідько, це ж робочий день, для кого вони грають? Ще й о 13-й годині. Але так склалося, що моє відрядження було саме в Херсоні, та ще й вдалий тайм менеджмент, і до обіду я вже вільний. Чудово, раптовий граундхопінг на новому стадіоні.

Меморіал Макарова один із зимових турнірів на Київщині, на який заявляються непогані команди, а матчі грають на штучних майданчиках. На відкритому повітрі дивитися матчі не так комфортно, як під дахом, тому я обрав саме гру в Манежі, до того ж я там не бував уже років 5-6. Як мені здалося, за цей час газон оновили, а трибуни лишилися такими які й були раніше.

Спорт у Вишгороді почав активно розвиватися з моменту завершення будівництва Київської ГЕС у 60-х роках. За декілька років були побудовані спортивні споруди, серед яких і стадіон «Енергетик». У наші дні спорткомплекс має дві трибуни, одна з яких є місцем (лавками) для запасних гравців, друга трибуна розкинулася на протилежному боці на пагорбі.

Минулого тижня з’явилася інформація про те, що на новенькому стадіоні “Локомотив” у місті Таврійськ планують розіграти Новорічний кубок. Дивно, але серед квартету учасників, що представляють Каховський, Генічеський та Новотроїцький райони, не знайшлося місця місцевій команді.

Спочатку планував пробити Херсон, де на новій для мене арені у товариському матчі херсонський Кристал мав приймати миколаївський ВАСТ. Але через рясний снігопад, що пройшов на Півдні, матч вирішили перенести в Миколаїв, щоби не псувати новий штучний газон. Матч вирішили грати на стадіоні Парку Перемоги...

Стадіон Харчовик – один з небагатьох районних стадіонів нашої країни, якому пощастило прийняти професійний матч. У серпні 1994-го в 1/128 фіналу кубка України, у присутності тисячі глядачів білозерський «Харчовик» мінімально програв «Титану» з Армянська.

У вересні 2021 року у місті залізничників - Таврійську, у парку біля вокзалу, відкрили сучасний спортивний комплекс. Арена одразу почала користуватися попитом у місцевих спортсменів, ДЮСШ та аматорських футбольних клубів.

Ігри в суботу зранку – це добре, а для відкриття ГХ-року взагалі ідеально! Петржалка – відомий футбольний клуб, який представляє однойменний район столиці Словаччини Братислави. Їх домашній стадіон – це скромна арена зі штучним покриттям не найкращої якості та двома невеликими трибунами, одна з яких крита.

8 листопада 2015 року в Корсунь-Шевченківському Черкаської області відбулося відкриття оновленого стадіону «Колос-Арена». Реконструкцію спортивної арени у Шевченковому краї було проведено спільними зусиллями місцевих органів влади та Федерації футболу України завдяки програмі УЄФА «Хет-трик».

За часів радянської індустріалізації Херсонський комбайновий завод імені Г. І. Петровського збудував стадіон "Петровець". Спортивна будова мала дві трибуни на двісті вболівальників, розділені по центру двоповерховою адмінбудівлею, вхідну групу, де при вході на будівлі плиткою викладені олімпійські орнаменти...

З цьогорічним зануренням у аматорський футбол, я зовсім забув про існування УПЛ. Після скасуванням чемпіонату U-21 (тільки там можна було вичепити цікаві стадіони), якось зовсім перестав стежити за календарем найвищого ступеня вітчизняного футболу. З настанням зими, аматори пішли в сплячку, слідом за ними 1-я і 2-я ліги, і тільки УПЛ ще припадає пилом на футбольних полянах країни.

Стадіон “Чемпіон” відомий перш за все тим, що поряд із ним знаходиться великий діючий храм, який буквально нависає над полем. Також під час служб добре чутно дзвони, які сповіщають про початок або завершення Богослужіння. Сама арена декілька років тому пережила повну реконструкцію і замість земляної поляни нині має штучний газон та пару пластикових сидінь.

Стадіон КНЕУ належить університету економіки, має натуральний газон, дві різні трибуни - одну з пластиковими сидіннями, іншу автентичну з дерев’яними лавами. Довкола купа майданчиків для ігрових і силових видів спорту. Роками на цій арені ніхто не грав, аж от там повадилися проводити ігри чемпіонату міста і Києво-Святошинського району.

Коли ти менше ніж за місяць втретє відвідуєш Одесу, особливих планів на туризм та прогулянки містом вже не будуєш. Тому цього разу я обмежився ранковим променадом центром міста і чашкою капучино, після чого вирушив на околицю Одеси.

Черговий тур першості Миколаївської області приніс мені приємний сюрприз, де збірна команда Широківської ОТГ (Снігурівський район) вкотре змінила домашній стадіон. Після сіл Широкого та Новопетрівки, команда “Агролідер” розширила свою географію та вирішила зіграти у селі Червона Долина.

Требухів манив мене давно, проте побував я тут лише зараз. Чудова затишна та невелика арена, яка з двох боків омивається водоймою. Золота осінь прикрасила дерева жовтим листям, які подекуди лежали біля і на ігровому майданчику. Неподалік від кутового прапорця рибалив чолов’яга, біля другого прапорця паслася купка гусей.

Щасливе потроху перетворюється на футбольний клондайк. Щоправда стадіон там один, а інші майданчики - то поляни з різним рівнем якості покриття. Але так чи інакше, там постійно хтось грає, преважно діти, тому знайти матч у цій місцевості дуже просто.

Не завжди у граундхоппінгу календар прихильний до спонтанних мандрівників, але не цього разу. Після грандіозного святкування ДНЛ ми з дружиною перемістилися до міста Лева, щоб відвідати у вівторок матч збірної з боснійцями. Ось тут ПФЛ порадувало та винесло матч «Карпат» із «Любомиром» на понеділок. Жир!

На другий день гулянь після Дня Нижчих Ліг у нас за планом був двійник. Уранці ми збиралися відвідати матч чемпіонату Вінницького району, а ввечері гру чемпіонату області у Козятині. Але за традицією матч у Козятині перенесли на день раніше і було вирішено відвідати лише матч районної першості. Не всі граундхопери дожили до цього моменту і наші ряди добряче порідшали.

Славутич Арена один із найпопулярніших стадіонів України. Луганська Зоря регулярно грає тут в Єврокубках та Прем’єр лізі, а місцевий Металург у другій лізі. Я багато разів бував тут, тому новою для мене цю арену не назвеш.

Нині основним стадіоном у Нікополі є «Електрометалург». На ньому окрім муніципальної команди грає свої домашні матчі «Скорук» з Токмаківки, отже нікопольцям на футбол випадає ходити щотижня, а то і частіше. Матч із СК «Полтава» був цікавим і сповненим драматургії.

Цього року День Нижчих Ліг відгремів на Вінничині! Для тих хто чує про це словосполучення вперше поясню - це день в який фанати (і не лише вони) різних великих клубів збираються разом, щоб подивитися гру нижчолігових команд та підтримати нелігову команду. Першочергово ми розглядали гру в Крижополі, але її відмінили в останній момент, тому нас радо зустріла Кирнасівка.

Неділя у мене почалася як у фільмі "День бабака", все по накатаній. Ранній підйом о 5 ранку, все той же зелений бус, що їде в польську Зелену Гуру, та сама київська траса і усі ті ж види за вікном. Ось тільки сьогодні я вийшов на одну зупинку пізніше в місті Первомайськ. Там під час годинної пересадки я прогулявся до стадіону ім. Куценка...

Щойно відвалився «Тур де Кривий Ріг», я рішуче взявся за вивчення рідної області. Благо, цього разу час і дати матчів дали заздалегідь, і топами для мене стали суботній матч в Арбузинці та недільний у Врадіївці. Оскільки мене хлібом не годуй - дай полиндати та дослідити рідну область, вирішено було пробивати обидва матчі.

Другий день ми провели у місті атомників - Южноукраїнську. Де у першості першої ліги містяни приймали команду Казанки. За повною перевагою господарів, матч закінчився сухою перемогою 3:0... Повний звіт читайте у новому журналі Копанкомандри.