Закарпаття - один із найулюбленіших напрямків моїх подорожей, тому пробити гру дуже хотілося, що зрештою і вдалося. Стадіон «Карпати» знаходиться на західному кінці міста і є повноцінним спортивним комплексом. Окрім футболу тут займаються легкою атлетикою, є зал для ігрових видів спорту, поряд розташовується готель.

Що роблять звичайні люди після семиденного робочого марафону? Як правило, не злазять з дивана. Що роблять граундхопери? Вірно, збирають рюкзак і валять за трідев’ять земель. От і я так вчинив, вирішивши відпочивати не на дивані, а в поїздці. Вибравши більш швидкий і комфортний варіант поїздки, я нав’язався до водія вишневої... ні не дев’ятки, а дев’яносто дев’ятки. За якихось дві години ми долетіли по новій трасі до Кропивницького, а там ще 40 хвилин по дірявій дорозі, і ми на місці.

В кінці 19-ого століття на місці сучасного стадіону виник циклодром. З часом він перетворився на стадіон, адже копаний матч набув більшої популярності в місті за велоспорт. Нині стадіон має одну трибуну, незвичне масивне електронне табло, гарну вхідну браму та приємну доглянуту територію. Стадіон час від часу приймає матчі другого та молодіжних складів головної команди міста.

Чотириденний нон-стоп з матчів в чотирьох різних областях закінчувався на стадіоні, який прийняв перший матч нашої збірної. “Авангард” потихеньку починається обсипатися, але досі виглядає монументально. Крім матчів “Миная” в УПЛ, “Авангард” також приймає домашні матчі ФК “Ужгород” у другій лізі чемпіонату України.

Транзитом через Рівне та Млинів з відвідуванням матчу Верес - Миколаїв, який не підпадає під категорію гранудхопінгу, ми опинилися у Львові. Серед великого вибору матчів у місті Лева в очі кидалися дві зустрічі за участю “Карпат”. Можливо хтось не знає, але крім левів, які виступають у другій лізі, є ще й новостворена команда, яка виступає в аматорському чемпіонаті України.

У перший день турне ми пробили Луцьк з матчем на легендарному “Авангарді”, де місцева “Волинь” приймала “Альянс” з Липової Долини. Матч видався цікавим, сусіди по турнірній таблиці влаштували гольове шоу на футбольному полі. Гості двічі виходили вперед, волиняни двічі відігравалися.

До звітного матчу гості не набрали жодного залікового балу, програвши усі свої 16 матчів і пропустивши в свої ворота 70 голів. Надії бодай на одне очко були примарними, бо господарі впевнено тримаються у середині таблиці, і ніщо не передвіщало втрати очок.

У 1954 році в селищі Жовта Річка (з 1957 року місто Жовті Води) почалося будівництво спортивного комплексу. За два роки спортивна арена була завершена, а поки її будували, місцеві футболісти копали м’яча на її галявині. На той час це був один з кращих на той момент спортивних комплексів в республіці...

Стадіон «Колос» знаходиться на березі Млинівського водосховища, утвореного водами річки Іква. Крім невеликого пляжу поряд зі спорудою можна провести час у парку чи бесідках для пікніків. Стадіон є домашнім для місцевої команди «Іква», яка у сезоні 2003/2004 років навіть брала участь у одному сезоні другої ліги України.

Таврія продовжує гастролювати Херсонщиною. Цього разу вона приймала Метал у Новій Каховці. Незважаючи на те, що днем раніше місцева Енергія приймала на цій арені Металург із Запоріжжя, охочих подивитися на гру зібралось чимало. Скучили люди за футболом! Вхід на трибуни був платним – 20 грн базова ціна та 10 пільгова.

Стоячи опівночі на трасі в думках було "навіщо я сюди поперся?!". У теплому рятівному таксі до Костополя я вже припускав, що мабуть таки кудись заскочу до повернення в Київ. У теплому ліжку готелю “Готелік" я вже дивився куди ж саме я можу встигнути. А вранці після сніданку вже мав подальший маршрут!

Ще досить давно і не без старань місцевих фанатів «Ізотопа» мене зацікавила містечко Вараш, розбудоване коло Рівненської АЕС. Тож відкриття сезону домашнім матчем у Кубку області нарешті покликало мене до міста атомників. Першим задумом був двійник Вараш - Волочиськ. Варіанти переїзду між цими містами хоч і були, але їхня зручність мене аж ніяк не влаштовувала...

Крім "Олімпійського", Каховка має в своєму розпорядженні стадіон "Авангард" який до цього дня зберіг свій первозданний вигляд. Дві трибуни з дерев’яними лавками розділені адмінбудівлею з помпезним дерев’яним балкном для ВІП-гостей. Збереглося і рідкісне ретро табло, яке складається з двох металевих барабанів, та, нажаль, не використовується у наші дні.

Починаючи з 90-х років стадіон «Олімпійський» остаточно став головною ареною міста, приймаючи на своєму газоні матчі Другої Ліги України. У першому сезоні в другій лізі «Меліоратор» посів п’яте місце з відставанням на 8 очок від житомирського «Хіміка», який підвищився в класі. У наступному сезоні фінансова незалежність закінчилася, «Меліоратор» був дев’ятим, і на старт сезону 1995/96 вийшов уже як ФК «Каховка».

На карантинній карті України серед червоних та помаранчевих зон, є один жовтий оазис - Херсонщина. І на цих вихідних я знову вирішив увірватися у її степи, а саме скористатися нагодою і "пробити" Новотроїцьке. Через посилений локдаун в Миколаєві муніципальний транспорт ходить всього по 2,5 години вранці та ввечері, тому мені довелось напружитися щоб вирватися з міста.

Команда УТК, яка вже десять років успішно грає у чемпіонаті своєї області приїхала на екзамен до столичного клубу, який хоч і не має історії, проте уже отримав свій стадіон і потроху розбудовує інфраструктуру. Команди грали у динамічний і стрімкий футбол, проте різниця в класів була відчутною, і фінальний рахунок на табло в повній мірі відповідає тим подіям, що вирували на полі.

Виписавшись рано вранці з готелю, ми поспішили видалитись з кварталу для хасидів, по дорозі з презирством розглядаючи вивіски на івриті. На автовокзалі врізали по чашечці кави та сіли в свій спринтер до Сміли, попутно розкривши аферу диспетчера і водія, які мутять гроші на пасажирських перевезеннях, пробиваючи ліві чеки.

Мій шлях до Умані починався з Кам’янського. Не надто зручний маршрут, але все ж мав два варіанти: прямий автобус з Дніпра в Умань або нічним потягом до Вознесенська і далі автобусом. Обрав другий, аби спати у вертикальному положенні. Це був мій третій візит до міста сусіда Южноукраїнська за менше ніж рік.

Колись «Шахтар» був великим стадіоном, що вміщував до 10 тисяч глядачів. Але після обвалу однієї з трибун під час святкування Дня шахтаря у 2009 році, трибуни розібрали. Відтоді стадіон має дивний вигляд – простора територія довкола поля та бігових доріжок та дві маленькі металеві трибуни на 60 сидячих місць.

Районі змагання – самі романтичні і душевні, бо зайвих людей на таких матчах як правило немає як серед глядачів, так і серед гравців. Багато учасників змагань знають один одного не один рік. Так було і цього разу в передмісті Фастова. Місцеві діди, молодь, мами з дітьми – все село зібралося на стадіоні – отже це подія дня!

Динамо з Фастова зазвичай грає свої домашні матчі на стадіоні Машинобудівник, тому коли гру поставили на фастівський Рефрижератор, рішення їхати чи не їхати уже не стояло. Треба пробивати це мальовничій стадіон! Компанія, як і годиться, знайшлася швидко.

Усього лише в якихось 17 км від кордону з АР Крим розташований колишній районний центр Чаплинка, до якого потрібно обов’язково зазирнути з метою відвідування місцевого стадіону "Скіф". Затишний стадіон розташований в самому центрі населеного пункту, де при вході тебе зустрічають помпезні ялинки і місцевий бар. "Скіф" по суті є спорткомплексом...

Перше, що кинулося в очі при підході до майданчику, це те, що він нестандартного розміру – вузький. Від мітки кутового прапорця до меж штрафного майданчика – лічені сантиметри. А в цілому поле нове, штучний газон гарний, огорода і ворота нові, а пару рядів пластикових сидінь легко розмістили учасників матчу та усіх бажаючих глядачів.

Верес оголошує, що зіграє з глядачами і рішення про подорож приймає саме себе. Я й без глядачів мав на думці поїхати у Млинів та дивитись гру з-за паркану, адже дуже ймовірно, що «Верес» скоро припинить там грати. Можна заперечити, що у Млинові є ж команда «Іква», яка постійно грає у обласному чемпіонату, але ті змагання ще не розпочались, а як матчі з глядачами нині – велика цінність, треба хапати!

«Кристал» — багатофункціональний стадіон, розташований у місті Херсон по вулиці Лютеранській. Використовується як домашня арена муніципального футбольного клубу «Кристал». Стадіон було побудовано в Херсоні у 1962 року. Арена була зведена на валах старої фортеці, вона пам’ятає і авторалі, і концерти поп-зірок, і речовий ринок, і, звичайно, гучні перемоги херсонських футболістів.